В цій грі щось є. Трохи необ'єктивно оцінюю від себе, бо відчуваю дивне тепло до ігор з імітацією інтерфейсу та "божевільними ші-помічниками". І гра дійсно хороша та має крутий потенціал. Особливо мені сподобалося, як у КоРі відображалися емоції. Воно оригінальне і миле, змушує посміхнутися)

Проте все ж хотілося б більш очевидного способу досягнення "хорошого" фіналу, який би не потребував, якщо я правильно зрозуміла із коментарів, постійного перегляду усіх-усіх файлів кожного дня. Бо я наче це робила, а фінал все ще пройшла на "зламану кінцівку". Можливо, зниження вимог до перегляду файлів трохи б допомогло? Також відмічу, що попри те, що я дуже люблю оцей вайб старого Віндовса та піксельну графіку у візуальних новелах, шрифт було моментами важко читати. 

Все інше мені сподобалося: і арт гарненький, і описи насправді цікаві, і концепція прикольна. Знову ж таки, шкода, що я не змогла і на гарну кінцівку пройти, але мені це якось не завадило зловити "вайб". Дякую за роботу 

Проходили цю гру командою і це поки що найдовша гра, в яку ми грали.
Мені сподобались задуми із "замаскованим" головним меню і ритуалом, а вайби старої вінди взагалі імба, люблю таке. Трохи душно було читати усі файли і потім шукати, де що змінилося. 
Отримати змогли лише одне закінчення з помилками, як пройти гру на інше - загадка.