Вау.. це було щось

Переживаючи подібні емоції та думки, ця новела на всі 90% описує мій світогляд на розуміння процесу любові.

Дуже символічно було проходити цю новелу, вона безумовно найкраща на цьому джемі, принаймні за всі 5 новел які проходжу, то це поки найкраща!

5/5 всюди, геймплейно незвичайно і гарно підходить, це чудово. 

Від багатьох новел які мають меланхолійний характер, становиться легше трохи. Дякую за гру! Продовжуйте далі робити подібні новели та можливо ігри, дуже класно!)

Це найдивніша новела з усіх, в які мені довелось пограти... і вона мені сподобалась. Не можу точно описати чим саме, чи то музика яка ідеально підкреслює все що діється на екрані, чи то арт з анімацією, чи, тому що змусила пригадати дещо з власного минулого. Чудова і незвична робота, яка добре запам'ятовується.

Дякую вам за гру!! Дуже сподобалися дизайнові рішення, те як текст виводиться на екран і мінімалістичні анімації. Музика чудово підкреслювала всю меланхолійсність новели.

Це однозначно...  неординарна робота.  
Геймплейно гра достатньо нестандартна,  музика гарно передає візуал. Але є питання, чи повинні були символізувати М та Ж  - чоловіка та жінку?  Якщо наша теорія вірна,  тоді чому м,  а не ч? Невідомо, чи питав уже хтось про це, але "мужчина" це позначка мовою окупанта,  українською це буде "чоловік". 
Якщо ж наша теорія не вірна,  будь ласка розкажіть, що означають ці букви.  Чи є вони похідними від якихось імен?

Оні, ще один привід боятись стосунків(((😿 Але взагалі дуже цікава робота. Піднята тема про стосунки, а саме про проблеми в них. Почуття неповноцінності партнера, що призводить до розчарувань і сумнівів, не тільки його, а й коханої людини. Сумно, важко, але для когось життєво. Змушує дума ти.  Задумка з текстом цікава. Також сподобалось, що на пряму нічого не говориться, воно й не треба, ти відчуваєш сенс при прочитанні цього коротенького роману, відчуваєш історію і персонажів. Величезний лайк!

Невеличка історія, яка стала для мене своєрідним експірієнсом.

Це не про складні вибори або сюжетні розвилки. Воно просто існує. Пульсує, з кожним кліком миші обронюючи чергову краплю на полотно оповідання.

Подача — дуже оригінальна. Водночас проста і багатошарова: текст, що виникає у різних частинах екрана; ілюстрації, які радше натякають, ніж пояснюють. В результаті перебуваєш у просторі, який більше переживається, ніж "проходиться". У просторі всепроникаючого екзистенціалізу десь між Сартром і Кобейном.

Він не нав’язується, а радше розкривається поступово — у відчутті незавершеності, постійному балансуванні між тілесністю й символом, бажанням і втомою, між "ми" і "я".

Це той випадок, коли сама форма стає змістом. А історія перетворюється на дзеркало: кожен бачить у ньому те, що хоче (або боїться) побачити.

Коротка версія мого відгуку: I'm very confused but also very intrigued.

Довга версія мого відгуку: мені дуже сподобалися візуальні рішення. Поява тексту, ілюстрації, блимання окремих слів у центральному "блоці", мінімалістичні анімації, це все було дуже гарним і естетично привабливим! Музика дуже крута і лише підкреслює стиль цієї гри, а також задає темп і настрій окремим сценам. Дуже вдале поєднання звуку і візуалу.

Історія змушує гравця думати, думати і не розуміти, бо тут кожен може надумати що завгодно незважаючи на коротку тривалість гри. Я пройшла гру двічі (і втретє ще прочитала початок, та ледь втримала себе, щоб не пройти повністю втретє...), щоб спробувати її краще зрозуміти (а ще тому, що в перше проходження здалося, що читала надто швидко, щоб вникнути, але при цьому цей швидкий темп немов пасує грі).

У мене є декілька власних інтерпретацій, які в голові змішуються у щось начебто цілісне, але при цьому не факт що влучне... Та все одно хотілося поділитися своїми думками!

Мені здалося, що тут начебто підіймаються теми фізичної інтимності, стосунків, а також... вагітності? Або ж сама концепція створення нового життя. Є думка, що М відчуває себе неповноцінним через те, що в нього з Ж не виходить "створити нове життя" навіть після багатьох спроб, через що між ними виникає прірва. Ж втомлена і розлючена на М, а М не покидає надії, хоч у нього є і власні сумніви..?

Та вони люблять один одного (?) і тому продовжують спроби як створити життя, так і "налагодити" стосунки. Через фізичний контакт йде й духовний контакт, та хоч обидва отримують тепло і задоволення, М цього мало, він відчуває себе неповноцінним — тут, мені здається, можна ще й приписати токсичну маскулинність та очікування, які суспільство накладає на чоловіків ("ти маєш бути головою родини, ти маєш мати дітей, якщо ти не можеш мати дітей і "виконати свою природню роль", то ти неповноцінний чоловік"). Тому йому "хочеться більше". Та не лише через мету мати дітей, а й тому, що Ж дає йому тепло, дає йому змогу відчути себе повноцінним, дає йому любов.

І можливо, в них таки виходить створити нове життя, і хоч воно з'являється з любові, не все так однозначно? Бо останні сцени змушують мене думати, що щось пішло не так — або дитина дуже виснажує Ж, але вона при цьому продовжує любити і її, і М; Або Ж напряму слабшає через народження дитини і помирає??? Чи, якщо відкинути задум із дитиною/вагітністю, ці стосунки просто виявляються нездоровими? Бо Ж буквально виглядає виснаженою, і М сумнівається у своїх діях...

І це можна зрозуміти, адже людські стосунки є дуже складними та багатошаровими. Навіть якщо ти справді кохаєш людину, якою б вона не була, ці стосунки можуть виявитися "токсичними", особливо коли хтось із партнерів надто зациклений на майбутньому/минулому, або ж навіть на якомусь конкретному аспекті стосунків. У випадку з М, він хоче більше, а Ж, можливо, не може (або ж не хоче?) дати йому більше. Вірш (?) На сцені із немовлям для мене натякає на те, що суть кохання якраз у тому, щоб проводити кожен момент разом, щоб цінувати теперішнє і не зациклюватися на минулому чи майбутньому, бо це все може дуже швидко зникнути в одну мить.

...

Енівей... thanks for coming to my crazy talk. Сподіваюся, було цікаво читати мою інтерпретацію 😁 Я люблю шукати сенси там, де, можливо, їх немає (або вони абсолютно інші), а ця новела змусила мене думати над відгуком в сто разів довше, ніж я в неї грала, і це насправді круто. А ще круто те, що у різних людей можуть бути абсолютно різні перспективи, дивлячись на їхній досвід та світогляд.

Тож дякую вам за цей досвід! 💖

(⬇️ те, як я себе відчувала, поки писала цей відгук)

Це був експірієнс. Гра відчувається дуже інтимною, не залишає після себе багато слів, скоріш, хочеться обмірковувати прочитане ще деякий час після проходження. Окремо хочеться відмітити музику, вона вийшла чудовою. Дякую за гру.

Єбєйший продакшен, вставки слів нагадали шафт, режисура вдало оперує мінімалістичним артом і таким же мінімалістичним текстом, так що ти скоріше дивишся ніж читаєш. Текст примітивний саме в хорошому сенсі: він позначає і окреслює межі невимовного, працює на візуальну простоту метафоричної реальності на екрані, утримуючи собою її чистий символізм.

Чому, звісно, допомагає і прекрасна музика якою можна, випадково затримавшись на думку що ти читаєш, заслухатися.

Втім, що я читаю я так і не зрозумів — визнаю, не фанат таких стилей оповіді — обмежившись в своїй голові банальним "ну, це про недосяжність жіночої тілесності яку ми б самі хотіли відчути, але яка для нас безнадійно втрачена по факту народження", чи, скоріше "ну, це про недосяжність тілесності один одного, про неможливість стати одним з іншою людиною": чи може в кінці Ж. по-християнські передати те наскільки їй добре, чи може М. сприйняти це?

Візуальні елементи спіралі ДНК, метафора квітки (яка дає згодом плід?), немовля — вказівки на те що це історія про вагітність?

Визнаю навіть, що в якийсь момент я думав про те що М. любить себе...але рухатися в цю територію вважаю недоречним в контексті цієї історії бо тут очевидно про контакт саме двох тіл.

Сподобалася думка про те що все є зараз — зараз яке не рухається, а постійно змінює форми: чи може це бути ключом для розуміння історії?

Якщо відхилитися, то мені подобається таке переосмислення теми часу, щось накшталт надавання йому сенсу через натальність (народження нової форми) а не мортальність(постійне руйнування).

Ну, в будь якому випадку, інтепретую я твори жахливо і занадто абстрактні тексти не люблю (можливо це пов'язано), але Квіт тримає цей баланс простоти і унікальної атмосфери що робить його цікавим. В плані, це дійсно цікаво читається/відчувається, базару ноль.

Єдине що букви М. і Ж. треба б було якось виділити, бо мозок автоматично читав Ж як приставку до слова, а не ім'я персонажа.

Добре-добре. Кайфік. Молодець міхапомело, молодець кьюдрот.

Цікава, незвичайна, задумлива і креативна - це все про вашу гру! Сюжет надає ґрунт для роздумів про релігійні теми, питання життя і смерті, жертвенності, протилежностей, відносин... ряд можна продовжувати. Ваша гра не просто намагається бути "дивною", все в ній працює, щоб бути цілісним художнім твором. 

Стиль мальовки легенький, ніжний, наявність величезної кількості кадрів (а часом, все сприймається дійсно як розкадровка), що змінюються не заморює око і пасує стилю розповіді. 

Говорячи про стиль, хочеться звернути увагу на текст і те, як креативно він з'являється на екрані. 

Під час проходження було схоже, наче дивишся фінал Євангеліону (просто за духом оповіді) і це - комплімент) 

Дякуємо за такий незвичайний і якісний досвід!

А, так новели можуть бути й такими.... тепер відчуваю у своїй недостатність креативу. Сильна робота і точно викликає емоції.

Дякую за роботу

Незвичний стиль в новели й такий же підхід до подачі сюжету. Взагалі він побудований таким чином, що можна вкладати туди скільки завгодно сенсів.  Але щось у цьому всьому дуже інтимне та щире.
Дякую за таку вражаючу гру! 

гра дуже стильна, і стиль цей обдуманий. на екрані хоч моментами і є багато тексту в різних місцях, але через те, що нові репліки короткі, читач не губиться. на початку, більш короткими фразами, гра «вчить» себе читати, що прям супер з точки зору гейм дизайну.  єдине, що можу порадити в плані тексту — наступного разу, якщо подібне провертати, я б рекомендувала зробити невидиму «рамку», де тексту не буде. тобто, щоб він не був занадто близько до краю екрану. з точку зору дизайну, це виглядає так, наче координати погано порахували. і все ще стиль супер, але це просто критицизм на майбутнє. у рамках джему, я б за це бали не знімала.

філософія гри мені сподобалась. люблю я гуманізм, що поробиш, а для мене історія була саме така. справді твір, як то мовиться, bittersweet. 

тут, можливо, будуть спойлери для тих, хто тільки збирається грати. мені трішки завадило, що чоловік у нас зламаний, а вона — усе хороше. я розумію, що тут воно працює, але все одно, особливо враховуючи, що  ці персонажі — функції, а не повноцінні герої з історією. я залишу це відкритою дискусією, бо впевнена, що більшості то не завадить. все-таки, автор до Ж відноситься поважно, і у грі є broken expectations. для мене неприємний післясмак скоріше викликане тим, що у грі, яка, як мені здалось, говорить про суспільство, персонажі отримали гендерно-закреплені ролі. again, це моє велике імхо. історія розповіла те, що хотіла, так що воно в результаті працювало. 

гра в будь-якому випадку — досвід, тому я б радила її спробувати хоча б заради естетичного задоволення. справді хороше оформлення, зроблене з думкою. музика теж допомогає присилати враження. 

дякую за гру!

Подача чудова. Це те, що я колись хотів побачити.

Візуальні рішення новели дуууже концептуальні та атмосферні, чудово підкреслюють настрій і створюють відчуття цілісного твору!!
Такий підхід особливо ефектно працює у катсценах. Але водночас безперервна подача з текстом у різних частинах екрана іноді дезорієнтує, і не всі сюжетні деталі можна зчитати. Було б цікаво побачити, як ця вже сильна й емоційна історія може засяяти ще яскравіше завдяки трохи більш зосередженій подачі ^^