Дуже гарна і атмосферна гра. Перша половина гри, включаючи чарівне меню і музику мене причарувала.
І тему відліку цікаво розкрили. І сама ідея класна.
Візуал дуже гарний та ефектний.

Але є друга половина гри  лишила з питаннями.
Ваша гра мені в одному спектрі з 'Піксі та ядерна бомба' тим, що там теж майбутнє зустрічається з минулим. Але, коли минула-гг отримує інформацію від майбутньої, то майбутня-гг набуває нові знання. У вас, у майбутнього-гг є знання про дзвінок, бо він знає, що теж дзвонив у минулому.
Але те, що ви ніде не назвали речі своїми іменами змусило мене відчути дискомфорт. Якщо герой 'роботяга', то фраза 'деяким мріям краще лишатися мріями' звучить занадто 'високо' для такого персонажа. А якщо він не настільки вже й роботяга зациклений на виживанні, тоді чому 'якусь там техніку стягують'? росіяни техніку стягують - це визнання не робить вам зміни в ліміті слів. Та й подивилася, ви мали більше 100 в запасі.
Чи це якісь обмеження самого таксофону? Страх прослушки? Але тоді це не пояснено ніяк.
І навіть якщо спиратися на те, що вони мали лише хвилину, все одно розмова обривається. Вона могла обірватися і на тому, що 'стривай? росія? а як же...', ну коротше, я реально цього моменту не зрозуміла.
Бо я не дарма згадала Піксі - там героїня собі дитині це прямо здатна сказати.

Знову, я не хочу прозвучати грубо чи ніби я нав'язую, як правильно, а як ні. Але це українське ком'юніті, за прямі згадки ніхто не банить. Ну і окрім того, наша команда сама не вперше говорить про сьогоднішні реалії у своїх іграх, тому воно мені відгомонить.

Можливо нюанс в тому, що ви хотіли зробити це світлою грою, з надією у майбутнє. Але тоді можна було взяти доковідні часи? Або різницю у десять років: 2000 проти 2010.
А так ви і болісні моменти зачепили, які з нами резонують, але уникнули прямих згадок того, чому це так. Ще й герой все одно почувався світло, незалежно від того, що йому його таємниче майбутнє-я наговорило. Для мене це дисонанс.

Крім цього, маю також миттєві реакції від проходження у тві (деякі думки перегукуються з коментарем): тут
Дякую за гру та бажаю удачі в майбутньому ~

Така сумна й щемка історія... від самої згадки про Крим стискається в грудях...

Ілюстрація неймовірна! Художнику щирий респект! У поєднанні з саунддизайном справді відчувається глибоке занурення в цю зимову атмосферу спогадів і минулого.

Дякую за цю гру 🤍

Візуал:
Меню - ідеальне, водночас мінімалістичне і говорюче про все, що потрібно. В цей список приємностей ще можу вписати що задник, що спрайт. Так, останній трішки вибивається зі стилю задника, але це зовсім не критично.
Я не можу якось сердитися на спрайт, коли він дуже мені нагадує Леона Кенеді з RE4. Красень)
Задник дуже колоритний (але є одна історична недостовірність - все-таки "Кучма Лох"), робота з кольором і деталізацією - просто шик, мені подобається безліч всяких реклам, написів, ще й цей сніжок йде, атмосферно. Плюс мені подобається ця маленька деталь, що художник зробив - ГГ буквально стоїть у таксофона і тримає його слухавку, і навіть був перерисований провід...
Любов до деталей - це головне.
Єдине але - панелькам зліва бракує двох речей - деталізації та правильної перспективи.

Аудіо: Приємний, наївний та теплий трек у самій грі, хоча і у головному меню він теж дуже приємний, саме те для релакса  перед читкою. Не можу сказати, що це прямо таки щось дуже геніальне, але свою роботу у грі обидва треки повністю виконують..

Історія:
Мила, трішки наївна і в одному місці навіть тривожна, але гарна історія про те, яким саме може бути майбутнє героя - майбутнє це непросте, зі своїми приколами і негараздами, але навіть так - все буде окей.
Мені подобається.

Загалом:
Маленький, але дуже милий твір, де головна проблема - це не ідеально намальовані панелькі на заднику) Дякую авторам за такий якісний досвід.

Я пустила сльозу, скажу чесно. Це дуже гарна гра із приємною музикою та легким текстом, простим та життєвим гумором. Ще одна робота з чудовим фоном та влучно підібраними кольорами. Музика добре підходить, голосове оголошення не очікувала почути.

Хочеться написати багато, але чесно кажучи, навіть не знаю що, бо купа думок, але всі доволі теплі.

Сподобалось. Але як же гірко. Дуже гірко. 

Гра в цілому зроблена шикарно, але мені особливо зайшов арт, фон цікаво розглядати, деталі. 

Дуже чуттєва робота! Я сама часто мрію про таку розмову, так що мені сильно відгукнулося. Окремо хочу похвалити музичний супровід, на 100% занурює в атмосферу. 

Дуже класна новела! Арт-дирекшн — супер. Те, як палітру використовуєте — просто чудово!!

Історія і тепла, і моторошна. Концепт сподобався. Правда, мені все ж трошки хотілося б більше експресивності та більш особистих деталей в тексті, але попри це вийшло доволі добре)

Саунд-дизайн  супер, голос вписався в гру чудово! Маленькі різні елементи, як сніг, пара від дихання та кастомне меню - теж супер, подяка програмісту :)

Дякую вам за новелу!

Після проходження ваша новела однозначно йде в ТОП новел цього джему. Усе зроблено ідеально - просто ні додати, ні відняти.

Будемо тримати пальці, щоб побачити вас серед переможців джему! 🙏🙏🙏

Відчула від цієї гри те, що називають "світлим смутком". Хороша ідея і хороше втілення. Окремо хочеться похвалити арт персонажа, дуже живі емоції. Спершу думала, що трохи не вистачає деталей у тексті, щось більш обостите для головного героя, але зараз, коли вже трохи обдумала ідею, гадаю, ви написали як раз стільки, скільки було потрібно) Удачі в подальших проектах!

Голос: "Та буде добре. Завжди якось було і зараз буде". Уфф, аж згадалися останні дні перед повномасштабкою... я також так думав.

Робота супер! Дякую за неї))

Все прекрасне, від тексту до музики і візуалу. Дуже сподобалося, приємна атмосфера, до якої хочеться повернутись ще раз :)

Дякую за чудову гру!

Класна історія. Сподобалося, що в тому моменті обидва персонажі сповнені надії і новорічного позитиву. Арт чудовий.
ПС. Головний персонаж нагадав Леона Кенеді :)