Цікава гра, концептуально дуже прикольно. Думала, що буде складно виграти, але якось вийшло з першої спроби набрати 8 балів у фіналі. Тож тепер я живу серед вас, і як людина людину вас по-людськи вітаю 🤝😈

Оформлення класне, арти топ. І ще сподобалося, що гра задизайнена як швидка (відчувається напруження, бо часу на пошук кінцівок реально мало).

Мене трохи плутала кількість різних кубів, вона здається трохи невиправданою у цій грі (може хтось кайфує з самого процесу кидання різних кубів, але я скоріше плуталася, витрачала час щоб знайти потрібний, один раз кинула не той і все таке). Ну і ще все трохи занадто лінійно, через те що тут є очевидна перемога та поразка і досягти перемоги можна лише одним шляхом, воно трохи не відчувається як рольовка (типу гру не можна пройти по-своєму). Мабуть прикольно було би, якби можна було збирати різні білди, і скажімо є варіант зібрати собі нормальне тіло і всіх переконати, а можна зібрати потужну машину для вбивств, і тоді неважливо, повірять тобі нагорі чи ні, бо можеш їх розкидати. Типу щоб були різні тактики проходження.

Трохи не розуміла, що писати коли треба придумати спогад (тож я в них описувала, як кожна кінцівка втратила свого власника, але було відчуття що описую щось не те. Що воно якось не додає глибину і не змінює нічого в сюжеті, що це більше як flavor)

В цілому спогади теж відчуваються як щось перспективне, але зараз недорозкрите. Може їм теж можна було би дати більше ігромеханічного значення? Типу щоб зі спогадами додавалися характеристики типу "харизматичність", "емпатія", "екзистенційна криза", "самотність, "біль", "жадібність", "лють", "жага крові", "любов до пива" тощо. Щоб ми збирали по шматках ще й особистість свого монстра. Але то таке, лише рандомна ідея.

Гарна гра! Мені дуже сподобався концепт монстра, який збирає себе з частин в підземеллі, щоб видати за людину. Верстка приємна для очей, арти дуже круті.  Класно, що є простір для малювання власного монстра.

Гарно реалізований принцип ризику / нагороди — щоб дістати кращі частини тіла, треба підніматися далі і наражатися на небезпеку.

Не вистачило пояснення, хто і чому за монстром полює. І трохи дивно, що спогади не рахуються в людяність, хоча здавалося б, такі фрагменти мають допомогти стати більш людяним і краще замаскуватись під людину.

І ще мені здається, тут є одрук: «Мова — така частина, +1 до фінальної перевірки». Напевне «така частина» зайва? І тут: «якщо частину змінено — її спогад втрачається».  Почав шукати правила змін частин, але зрозумів що малась на увазі заміна)

Дуже класна соло настільна гра. Але ігролад суто механічний, хоч і з виборами. Все зводиться суто до менеджменту і наратив не виникає навіть у наслідку. Тобто згадуючи сесію у цю гру, я буду пам’ятати “я викинув n і це значення А, де була монструозна нога”. І гра майже не дає контексту знахідок крім локації і якості згахідки.