Play game
Плівка для Teatro Grottesco's itch.io pageResults
| Criteria | Rank | Score* | Raw Score |
| Наскільки сподобалася гра? Oyun ne qadar begendi? | #4 | 4.286 | 4.286 |
Ranked from 7 ratings. Score is adjusted from raw score by the median number of ratings per game in the jam.
Leave a comment
Log in with itch.io to leave a comment.


Comments
Класна маленька гра на генерацію історій.
Сподобалося:
Виглядає дуже стильно, функціонально, легко зрозуміти. Все стисло і по справі. За 15 хвилин нагенерував маленьку історію про главу культистів, який працює в кав'ярні третьої хвилі. Механіка дуже проста, але робоча і відчувається логічно та плавно. ДУЖЕ допоміг приклад. Класно, що одразу дається місце для нотатків.
Не сподобалося:
Нема розуміння коли наступає кінець. Навіть простого "закінчуйте історію, коли вам здастся логічним" мені б вистачило. Також в правилах є можливість підіймати Тон, але мені для історії в якийсь момент треба було навпаки понизити. Нема умов якщо напруга максимальна чи мінімальна, а це б допомогло додатково планувати чи реагувати на її кількість.
Не впевнен:
Від першої особи плутає. Я дістанциююся і використовую оце "я" як гайдлайн по створенню персонажа. Не асоціюю його з собою. Можливо це не те, що задумувалося автором. Також "як я себе почуваю" трохи випадає з інших питань уводячі в більш абстрактні матерії.
А так крутий цільний продукт, якість неймовірна.
Дякую за відгук. Щодо контролю над тоном — виправлю, бо вже робили таке зауваження. Щодо “Я”, то це одночаснно спроба уніфікувати рід, і пов’язати “режисера” з “персонажем”, як переказ власної історії за кадром. такий собі “погляд від першої особи”. Але це звісно не обов’язково тримати всесь час.
Про кінець я спеціально нічого не писав. Плівка автобіографічна, отже кінець плівки метафорично ототожнюється зі смертю режисера. Залагом вся ця ідея крутиться навколо концепції “побачити кадри всього життя перед смертю і припіднести їх плівкою, як дар для богів кінематографу”
Воооу, оформлення дуже стильне 🎞️🎞️🎞️
Цікавий генератор історій, сподобалося що тут такий упор на лаконічність (у деяких випадках відчувалося дуже обмежуюче, але це прикольний челендж. Змушував мозк працювати у незвичному режимі)
Трохи є відчуття, що щоб насолоджуватися грою, треба одразу знати, про що будеш писати (і навіть куди приблизно вести). Спочатку спробувала писати без плану про медичну роботесу у постапокаліпсисі, але швидко застрягла і вирішила почати заново. Другий раз написала про офісного працівника, який дуже не хоче спізнитися, а навколо землетруси, комети, супергерої літають та все таке. І оця історія вийшла вже прикольно, і в принципі там був поворот, якого я сама не очікувала. Однак в цілому там я з самого початку придумала, куди буду вести, і є відчуття що просто плисти за течією не спрацювало би. Але два рази то не статистика, ахах.
Трохи не вистачило контролю над позитивністю/негативною гачків, бо у мене було таке, що я хотіла щоб гачок був поганим для персонажа, а на обох кубах випало високе значення, тож він мав бути позитивним. А в цей бік його змінювати не можна... Може гарно було би, якби можна було якось перетворити гачок з позитивного на нейтральний / негативний і отримати за це бал чи два напруги, який можна буде використати пізніше 🤔
А в цілому весела гра, мені сподобалася.
Дуже цікава ідея з пониженням результату на користь напрузі. Обов’язково врахую це у наступній післяджемовій версії.
Загалом погоджуюсь, що якийсь загальний преміс варто тримати в голові, але хочу виправити це ще одним аркушем із зав’язками і додатковими стилістичними кадрами для певних єанрів історії.
Простий генератор кінематографічних сюжетів, який працює з чіткістю годинника. Геймплейна механіка з керуванням напругою допомагає органічно створювати "сюжетні біти", коли напружені і яскраві моменти чередуються з спокійними.
Перед початком гри у мене були побоювання, що мала кількість слів в описах кадрів дещо обмежує творчість, але це виявилося не так - навіть опис в одне слово може бути влучним і підживлювати уяву.
Чудова гра. Найкраще співвідношення "кількість тексту / глибина геймплею" на джемі :)
На нашу думку, це один з найкращих проектів на джемі! Тут гарно все. Цікава концепція такого собі генератору історії. Крута подача та верстка з автобіографічними посиланнями на самого автора. Чіткий геймплейний цикл з доволі незвичними, але цікавими механіками. Ще й форм фактор класичного mini-zine!
Чи можна тут щось ще додати чи змінити? як на мене, гра зібрана ідеально. Не зважаючи на те, що мені довелось два рази прочитати журнал, щоб зрозуміти правила, я не можу назвати це мінусом, бо ця "проблема" присутня у більшості ігор цього джему (+ я не люблю ігри, що не дають мені нічого незвичного/нового ігромеханічно). Я дуже задоволений цим твором.
Хей, друже! Я чув що якось Роберта Б. Вайда попросили написати найдраматичніший фільм. В нього склалось:
Правда чи це ні, моя історія склалась ген-так-само! Загалом чудовий інструмент, яким я залюбки буду створювати свої майбутні сюжети. Поєднати гру з крутими табличками сеттингово натхнення і охохо, що можна понавигадувати!
Дуже приємне оформлення. Для екрану трохи незручне, але розумію чому воно таке)
Цікавий алгоритм генерації історії. Особисто мені не дуже подобається момент з автобіографічністю, бо я не люблю асоціюватись з персонажами, але думаю якось мета-мета це зіграти буде дуже круто.
Момент, який для мене поки неоднозначний — опис думок, а не прямий монолог + обмеження на слова для цього формату. Обмеження має сенс, щоб тримати швидкий пейсінг фільму, але мені здається, що на кадрах з думками чи монологами вже ні, бо глибина іде в жертву компактності, і підбір слів перестає бути важливим.
Також деякі питання кадрів (як я себе почуваю?) ніби схиляють гравця до більш книжкового опису, а не оповідання через візуальні метафори, як це було б в кіно. Є ризик перетворитися на особистий щоденник. Ще цікаво було б мати кадр флешбеків.
Загалом виглядає цікаво, і зроблено якісно.
Щодо автобіоргафічночсті я дійсно перемудрив, бо не хотів пов’язувати саме гравця з персонажем фільму. Тут скоріше ідея в тому, що персонажем є режисер, який “монтує” і в одночас “проглядає” плівку свого життя, як підношення Театро Гроттеско. З натяком на те, що коли гравець закине чи закінчить гру, то і умовний режисер домотав плівку життєпису і впокоївся.
Щодо кадрів, то я підбирав їх таким чином, щоб можна було у загальному зіграти у будь-якому сетингу і жанрі. Той таки “як я себе почуваю” я особисто використовую як “оновити значення хп”. А нові кадри будуть згодом після джему. Ми плануємо жанрово згрупувати додаткові кадри. Але все ще намагатимусь лишити структуру достатньо простою і однозначною, щоб уникнути менеджмента корнеркейсів оремих кадрів і покладати виверти історії на кмітливість гравця у підборі послідовності кадрів.
Енівей, дякую за відгук!!!
Цікавий концепт з грою в слова, вийшов такий собі кишеньковий генератор історій :)
Гарна функціональна верстка, що передає відчуття перегляду плівки.
Сподобалось, що є приклад гри, бо без нього було б трохи складнувато зорієнтуватись, що відбувається.