Неймовірно сподобався сюжет, вирішила трошки почитати вночі і піти спати, але так затягнуло що не змогла зупинитись поки не дочитала до кінця :D. Протягом історії текст давав багато простору для думок та передбачень, мені сподобалось над ним думати! Сама історія головного героя мене дуже зачепила, я відчула деяку схожість з собою і знову ж таки, стояла на балконі, довго думала... плакала... (/напівжарт).
Єдине зауваження до тексту це ненормативна лексика, чомусь мене це дуже вибивало з занурення.
Візуал теж на висоті, атмосфера відчувається відразу та ідеально доповнює історію. Окремо хочеться відзначити дизайн персонажів, особливо птаха довго розглядала, дуже сподобався контраст з його загрозливим виглядом та характером. Юай теж ідеально вписується в загальну картину.
Єдине що заслуговує на покращення це переходи, які відкривали чорний простір відсутності фону, який закривав текстбокс, ну і пропадання текстбоксу між переходами, хоча він мав би залишатись там теж трошки вибивали, але то дрібниці.
Взагалі дуже чудова історія, дуже дякую вам за гру!
P.S. Вважаю, що новела заслуговує на жанр триллер
Viewing post in Анатомія розпаду jam comments
Він дійсно відувався більш людяним ніж інші)
Особисто я не маю нічого проти ненормативки, але коли вона органічно вплітається в текст. А тут вона трошки інородно випирає (мов червоні кристали)))
Не знаю, у чому справа. Може тому що матюкається майже виключно ГГня, коли більше цього очікуєш від варти чи жебраків у схроні. Або коли б матюкалися всі, включно з ГГ в думках, це виглядало б більш... однорідно. Якось так)