Перше, що кинулося мені у вічі по відкритті екзешнику “Еклезії” — її розкішний стиль мальовки, прямо з меню. Дизайни персонажів, локацій та предметів з інвентарю — на висоті. Видно, що надихалися Disco Elysium (і насправді не тільки у візуалі), але все одно зроблено досить самобутньо та професійно.
Особливо приємно відчувати увагу до деталей у фонах, з усілякими посиланнями на гурти та Афекса Твіна.
Музика — мабуть, один із претендентів на кращий оригінальний саундтрек джему.
Будучи сценаристом, до тексту не прискіпуватися, на жаль, важкувато. Так, розумію, що це візуальна новела, на написання було два тижні, але з діалогами, та й власне з описами сцен та внутрішніх переживань, ніби трохи перемудрили. Герої висловлюються надто топорно, але при цьому мегалітературно, і від цього ловиш сумбур. Головний герой вариться у своїх переживаннях, весь час щось “огортає, находить, віє”, метафори та описи блювоти в певний момент зустрічаються ледве не в кожному реченні, і атмосфера вічно тоне в словах “липкий, ядерно-солодкий, густий, в’язкий тощо”. Від цього драматичність подій трохи втрачає свій фокус, і моментами, за купою описів та епітетів ховається небагато розвитку подій.
Попри це, новела має нереальний потенціал і мені було б дуже цікаво побачити, як ви можете розвинути цю ідею далі.