Мені сподобалася фрагментарність минулого та теперішнього, вони гармонійно одне з одним переплітаються, ніби мають вести до однієї спільної фінальної точки. Головні персонажки вдалися дуже живими, особливо потішило офігіння Марічки, життєво :D
Фони та спрайти класно опрацьовані, місця всі здаються обжитими, а погляд Юстини за сценою прям тисне — вкрай ефективний кадр вийшов.
Дякую за гру!