Дуже шкода що не вийшло доробити гру(і сподіваюся доробиться згодом), але те що я побачила мені відчулося по теплому. Весь сюжет новели ніби просіяний якимись натяками, ти шукаєш алегорії, думаєш що сталося, намагаєшся отримати більше інформації щоб зрозуміти світ навколо. Не знаю чи це так задумувалося, але мені згадувалися події голодоморів. Проте, навіть не дивлячись на умовний апокаліпсис, усе воно якесь таке, тепле, домашнє. Як всі звірі зібралися переживати лихо і кожен справляється по своєму.
Текст написаний якось.. втішно? Затишно? Нажаль я не можу розписати його відчуття, дечим нагадує дитячі книжки. Отакі прості, але природні розмови.
Дякуємо за гру!