Перечитав цю новелу через три роки і все ще вважаю, що це одна з найкращих робіт за весь час існування наших джемів.
Drama[Theurgist]
Creator of
Recent community posts
Однозначно найкраща новела цього джему... Ні...
Найкраща новела з усіх наших джемів, з величезним відривом у світлові роки.
Автори дійсно перевершили як всі свої попередні роботи, так і вийшли на новий, небачений до цього моменту рівень. Якщо минула новела одного з них була заріновою атакою, провокацією, брутальним панк-викликом тій меті (м'якій, безпечній і комфортній), що склалася на джемах за 4 роки, то ця робота це справжній Третій Удар - дует двох геніїв, що, як Люцифер і Аріман, як Ахура Мазда і Ангра-Майнью, разом пробили наскрізь, ніби величезним списом, усю спіраль ДНК української культури - не тільки до морбідної безодні несвідомого, а (саме завдяки цій дуальності) й до вищої реальності горнього світу.
І вони зробили це з посмішкою, щирою, неймовірно яскравою експресією і любов'ю - до життя, людей, тем, яких інші автори стережуться і бояться торкатись і, головне, до самого жанру візуальних новел.
Радуйся, земле, перша українська каміге народилася...
Дуже сподобалися стилістика і атмосфера вашої новели. Проблематика спільної творчості зачіпила одразу, а от глибший рівень склався тільки після повторного перечитування, проте лишилося почуття що можливо я щось недодивився і не знайшов. Чи можна було взаємодіяти з камерами якось по іншому? Чи дійсно це була історія про симбіотичних паразитів (як Immortality)? Можливо десь була третя дверь, яку можна було знайти?
Дякую вам за цю роботу і бажаю натхнення на наступні фільми. Не кидайте нас на цій планеті...
Дуже сподобалася ваша новела - такі круті дизайни персонажів і взагалі стилістика ретро-фантастики. Приємно побачити таку любов до жанру.
Єдине що - так і не зміг знайти "секретну кінцівку". Це ж має бути щось окреме, не варіація фіналу Асиміляція?
Я навіть в коді вже шукав і не знайшов. Дайте якусь підказку :)
Приємно бачити що хтось ще любить ігри-загадки.
Хоча концепція гри мені сподобалася, причина через яку Фріда заховала фрагменти за датами лишилася мені не дуже сюжетно зрозумілою.
Можливо, замість зміни дати було б краще зробити серію послідовних кодів, які б не тільки вели до наступного файлу, а і підготували гравця до розгадування фінального пароля. Зараз щоб розгадати пароль, треба проявити певну уяву :)
Бажаю вам натхнення на майбутні твори!
Сподобалися атмосфера та ключовий настрій, дуже правильний меседж у новели. Камера і поїнт-енд-клік працюють нормально, а от сам скріпт забагався під кінець. На останньому виборі репліки почали повторюватися, а варіанти вибори накладатися.
З наступною роботою краще залітайте на повноцінний джем українських новел, не на мікро.
Довго:
Болісно щирий техноспірітуалізм - жага підтвердження свого інтимного досвіду через ідеальну жижекіанську Машину Несвідомого, яка, на відміну від неідеальних людей, може сказати тобі - так, ти не божевільний, це було насправді. Але хто знає, як на саму машину вплинув би контакт з реальним несвідомим людини, не обмежений лише текстовим інтерфейсом. До цієї хаотичної безодні вона не готова.
На наших джемах були різні історії про насильство, маніяків та інтрузивні думки. Але ніхто на світлові роки не наближався до того рівня інтенсивності, який пропонується нам в цій новелі. Читачі, що звикли до робіт про милих тваринок, будуть до цього не готові.
Так, для більшості це буде некомфортний твір. І трігерворнінги, нажаль, не дають заздалегідь зрозуміти це. Багато хто з відразою кине цю роботу, справедливо відмовляючись терпіти деструктивні та огидні думки головного героя. Це дійсно шокуюча новела, однозначно не для всіх.
Проте прикро що цю новелу сприйматимуть буквально - як мізогінні фантазії заради фантазій, жорстокість заради жорстокості, відмовляючи автору в цінності та навіть наявності творчого задуму. Але робота очевидно написана в певній традиції, притаманній саме японським постмодерн хоррор новелам, де шок-контент це спроба показати темну, перверсивну сторону психології сучасної людини. Намагання схопити той зміст, що зазвичай витісняється нашою психікою, про який ми не хочемо, боїмось говорити вголос. Схопити не для того щоб виправдати, а для того щоб розчинити. Бо як темні сили в казках не витримують сонячного світла, так і темрява підсвідомого втрачає свою силу якщо наважитись пильно розглянути її впритул.
В контексті джемів, це не просто новела - це зарінова атака. Це теракт.
P.S. Окремо хочу відзначити дуже влучний саунд-дизайн, де кожен музичний трек дійсно підсилює текст.
На наших джемах були різні історії про насильство, маніяків та інтрузивні думки. Але ніхто на світлові роки не наближався до того рівня інтенсивності, який пропонується нам в цій новелі. Читачі, що звикли до робіт про милих тваринок, будуть до цього не готові.
Так, для більшості це буде некомфортний твір. І трігерворнінги, нажаль, не дають заздалегідь зрозуміти це. Багато хто з відразою кине цю роботу, справедливо відмовляючись терпіти деструктивні та огидні думки головного героя. Це дійсно шокуюча новела, однозначно не для всіх.
Проте прикро що цю новелу сприйматимуть буквально - як мізогінні фантазії заради фантазій, жорстокість заради жорстокості, відмовляючи автору в цінності та навіть наявності творчого задуму. Але робота очевидно написана в певній традиції, притаманній саме японським постмодерн хоррор новелам, де шок-контент це спроба показати темну, перверсивну сторону психології сучасної людини. Намагання схопити той зміст, що зазвичай витісняється нашою психікою, про який ми не хочемо, боїмось говорити вголос. Схопити не для того щоб виправдати, а для того щоб розчинити. Бо як темні сили в казках не витримують сонячного світла, так і темрява підсвідомого втрачає свою силу якщо наважитись пильно розглянути її впритул.
В контексті джемів, це не просто новела - це зарінова атака. Це теракт.
P.S. Окремо хочу відзначити дуже влучний саунд-дизайн, де кожен музичний трек дійсно підсилює текст.
This was my first experience with the genre and I was pleasantly surprised how much is going on on that single sheet.
There is city exploration, there is hand management, there is character progression. The atmosphere is surprisingly palpable, considering how little flavor text is there. It's mostly brief descriptions of crumbling locations you're exploring and yet, somehow the mechanics connect it all into a quick, but immersive journey.
Very enjoyable game.



