Гарна графіка та музика, було цікаво пограти. Шепіт особливо сподобався.

[Далі можливі спойлери, читати після проходження.]

Прийом зі сном на початку трохи зіпсував враження, бо для мене він руйнує довіру до подальших подій: виникає питання — а чи не буде й наступне теж лише кошмаром? Але у вас вийшло частково послабити мою неприязнь до цього прийому, бо уявити історію без нього вже важко. Хіба що можна було б одразу вказати, що це сон, замість намагатися спершу шокувати, а потім розкрити правду.

Фраза про “панічний страх" трохи збила з пантелику: людина з реальною панікою перед водою навряд чи пішла б обмивати ноги в озері — і це ще до впливу шепоту. Можливо, слово “панічний” тут використано не буквально, а лише для підкреслення сили страху. Але, окрім кошмарів у грі, дії героїні не дуже підтверджували її страх перед водою.

Натомість сцени спілкування двох Лесь вийшли доволі кумедними та цікавими — це сильний момент. Загалом вам вдалося трохи зменшити мою неприязнь до прийому "це був сон", оскільки саме їхнє спілкування потребує певного скепсису до реальності, адже Леся старша на початку сприймала все як сон. 

По ходу сюжету в мене виникало багато різних теорій, і це, мабуть, найкращий показник захопливості історії. Насправді ці зауваження — дрібниці, що кинулись у око під час проходження, і гра дуже сподобалась. Радий, що встиг її оцінити.

Не знаю вигадана ця історія чи ні, але вона однозначно добре написана, виглядає цілісно і запам'ятовується. Чудово озвучений шепіт гарно доповнює атмосферу. Я була очікувала жахів, але історію можна закінчити позитивним фіналом, і це тішить.

Дуже сильний і цілісний перший проєкт! Атмосфера тримає до самого фіналу, текст написаний плавно й природно, а візуал додає затишку. Сподобалось, як розкрита тема шепоту й реалізований її звуковий ефект. Вибори у фіналі справді змушують замислитись і залишають післясмак історії. Дякую за таку роботу, бажаю команді подальшого натхнення!

Хорошого рівня для першої, тим більше, гри, цілісна історія. Мені сподобалося.

Текст на мою думку дуже добре написаний. Немає різких переходів, все йде природним плином.

Візуал мені теж припав до душі. Є у ньому щось затишне. Але все ж я б радила малювати спрайти до кінця екрану, а не текстбоксу.

Музика чуттєва, але їй не вистачило різноманіття на мою думку. Але все одно, оскільки ви робили все самі, вдвох - це дуже хороший результат.

Маю до речі тред з реакціями на гру, може вам цікаво подивитися: https://x.com/ptashkavklittsi/status/1958322262353875372

Я, до речі, так прониклася історією, що фінал лишив мене обуреною (не в поганому стосовно гри сенсі). Насправді, мені б хотілося розвитку сюжету в той бік, де героїня лишилася жити не з почуття обов'язку, а бо усвідомила, що її провини немає. ДАЛІ СПОЙЛЕРИ.
У фінальних спогадах стає очевидно, що провини Олесі не було ніякої, зрештою, коли вона помітила, було пізно. Хто і міг вчасно втрутитися, так це Ромчик, але ви не уявляєте мою лють, коли вони втекли. Наче й очікувано для дітей, а наче у вигаданій історії мені не вистачило справедливості. Бо через дитячу жорстокість розвалилася сім'я гг.
Але наявність вибору потішила. Однак обирати другий варіант, що веде нас до більшої темряви - бажання не виникає. 

Але, як бачите, я прям натхненна на обговорення, то ж це точно можна вважати вдалим першим проєктом.

Тема шепоту на мою думку розкрита і те, як ви його звуково реалізували, дуже класно. Удачі вам на майбутнє!

наскільки я зрозуміла, тут ідея, що шепіт травми з минулого диктує головний героїні як жити. та мені здалося, що шепіт недостатньо "контролює" гг - його якось мало і якби Олеся не зустріла Лесю, їй би нічого не завадило продати будинок та жити своїм життям. але таке, моє особисте "ме".

сподобався елемент містики та діалоги між великою гг та гг поменбше, разом із таємницею, що ж такого сталося всі роки тому, що довело Олесю до того стану, в якому вона зараз. бажаю команді розробниць натхнення та успіхів у майбутніх проєктах!:)

Мені сподобалася ваша гра! 
- Сюжет не є затягнутий, чи скорочений, відчувається цільна історія.
- Сюжет надає емоції смутку, умиротворення, спокою, та запаху бабциної кімнати.
- Вибір є дещо не звичним. Я не очікував що персонаж буде зразу так брати або ненавидіти себе, чи дуже любити. Хоч це добре описано в останій сцені. Але було маленьке відчуття що треба якоїсь підготовки гравця що Олеся почуває себе не добре)
- Мені сподобалася мальовка, вона реально відіслала мене в ті часи де було дитинство та пахло бабциними пампухами.
- Музика гарно підходить до ситуацій, вона більш менш гармонійно вписувалася у світ.
- Також я не очікував реального шепіту, подумав що в моєї кімнаті шось говорить... Імерсивно
Дякую за вашу гру!

Загалом, як для першої новели, дуже непогано. В тексті треба відредагувати помилки і неточності. Але історія послідовна, не затягнута, цікава і завершена. Наче така серйозна тематика, але новела все одно має спокійний настрій, умиротворений. Мені сподобалося

Цікава ідея! Гарний візуал, особливо сподобався текстбокс :] Хоча хотілося б, щоб були ще елементи з дитинства головної героїні, можливо в менюшках чи на кнопках.

Раджу попрацювати над стилістикою сценарію. Настрій новели дуже серйозний, а коментарі про комарів іноді звучать не дуже в тему і "виводять" з цього серйозного настрою. 

Гарний підібрано шрифт, але читати його було дуже складно. На майбутнє було б добре мати опцію зміни шрифту в головному меню налаштувань, або ж повідомити гравцю, що шрифт можна змінити в налаштуваннях доступності.

Бажаю творчої наснаги!