Мій ноут вирішив, що нє. Просто нє. 
Не любим ми юніті в принципі з моїм ноутом, а це ще й в браузері. Робила чотири спроби завантажити вашу гру і на четверту спробу таки вдалося, але дорога це була важка.

Мені сподобалося тикати по кружечках, в цілому щось у всій цій ідеї є, і якби мій ноут так не страждав, то думаю, історія б сподобалася мені сильніше.

Навіть діалогова панель цікава, але, червоний текст на ч/б кружечках читати важко. 
Взагалі незручне керування, типу як ігровий досвід мені зовсім не зайшло. Я пропускала діалоги випадково, не могла подивитися прочитане і т.д.
Бо ось ці слова посередині - клас. Розміркування непогані, але, я прочитала ваше обговорення нижче, мені здається вам не дуже вдалося передати, що це сон під анестезією чи то після неї.

Гра точно не те, що я очікувала від неї по зображенню. Тут немов потік свідомості тече разом з філософією та різними цікавими думками автора. В цьому дійсно щось є, моментами я не могла зрозуміти деяких розмов Гравця і Пустоти, а деякі конкретно відсилали нас до сюжету, власне, лихого фембоя. Хоча лихим він мені не здався, скоріше загубленим та відчайдушним завдяки своїм спробам зліпити з себе самого те, чого ніколи не буде достатньо, а повертати назад запізно. 

Стосовно графіки - те, що можна тикати не тільки червоні/сині/білі кружечки, а й просто знищувати ті на тлі прикольна взаємодія. Проте кольорові рішення подекуди виїдали очі: червоні літери на чорно-білому горошку, маленький горошок в меню попри існування великого рухливого на тлі. Правду кажучи, трохи голова починала боліти від постійного руху кружечків та дисонансу кольорів. Я б порадила чи робити меню нейтральним, чи давати тексту обводку, щоб він не зливався з текстбоксом. 

Спрайт прикольний, спочатку я думала, що він рухається, коли ми натискаємо, але він просто сам залочений змінювати емоції. Музичний супровід теж мав певну особливість, як мені здалося, бо наче пришвидшувався з часом. 

Враження залишилися змішаними, бо фінал так мені й не дав відповіді на усе висвітлене раніше. І чому герой (ми) говоримо з пустотою? Це сон чи відхід від анастезії після операції/експерименту? 

Дякую за гру! 

Одразу зауважу - не люблю саморефлексійні (по будь-якому приводу) твори. Хоча можу зрозуміти, чому саме в цьому випадку вона потрібна автору (чи я помиляюсь?).

Але... Ось тут багато хто висловив претензії до візуалу.
А особисто я відчув себе глядачем твору на виставці сучасного мистецтва. Мені сподобалося буквально все - і фон (я єдиний, хто намагався "очистити" його кліками по кругляшкам? на жаль - це неможливо...), і стиль мальовки (примитивизм - це дуже сильна течія, особливо, коли автор робить це навмисно, а не за браком майстерності), і вдало підібрана музика.

А подарунок хотілося перетащити мишкою на героя та "вдягнути"!

Є зауваження до реалізації - на моєму екрані, фул-скрін, мітки діалогів не стали на потрібне місце на фоні.

ура???... фембой?..

Гра не погана, але візуал трохи страдає,,,,, Особливо не дуже видно текст Пустоти,,,,,,
А так грава цікава, справді, мені подобається що ми можемо(ми в  плані, я й друзяшик які мені це транслювали бо я лінуксяшник у кого гра просто зависл на головному екрані,,,,) бачити дві точки зору, більш людську й більш машинальну??? ідк як це пояснити, 

але гра мені справлі сподобаласю, та й саунддизайн гарний（＾_＾）

Бува, як нічого робити, роздумую над різними питаннями. Чи я б змінила свій вигляд якби могла? Гадаю ні, надто часто змінюються бажання й смаки. Для змін потрібна впевненість в своїх діях, може тому? Просто відчуття м'язів та крові на кісткаж добирається до мене і я відчуваю важкість свого тіла.
Дуже милий фембой!!!!( • ̀ω•́ )
Єдине що трохи заважало це те що червоний текст на чорно-білому фоні важко читався, але то дрібниці(⸝⸝⸝╸w╺⸝⸝⸝)
Дуже сподобався поворот з текстовим полем як упаковкою подарунка( ˶°ㅁ°) !!
Дякую вам за гру!(  ≧ᗜ≦)

you are my personal gem here 💙 

спрайт, фон і ui у різних стилях, шо виглядає не дуже. віконце від фембоя часом підбішувало, як і зміна його анімацій, бо вилазили саме тоді, коли я хотіла натиснути на кольорове коло на фоні. з самого початку механіка здалася дивною, таке собі смузі екшена з віз новелою, але трохи пізніше до мене дійшло. тож може варто було зробити якусь інструкцію на початку. також, ці кольорові кола часто вилазили швидше, ніж я встигала прочитати, і по своєму початковому невдупльонству, я скіпала текст, натискаючи на нове коло.

музика мене теж дратувала😞 дуже повторювальна. і хоч сама ідея гри наче непогана, але текст написаний дивнувато: який взагалі сенс фембоя на екрані, якшо говорять між собою гравець і невідома пустота? хто ця пустота таке? момент розлому 4 стіни сподобався, але загалом історія дуже скомкана (+у тексті є помилки, й обидва персонажі відчуваються однаково, наче гравець і пустота не мають окремих особистостей).

є шось приємне у тому як "солодко" показується трагічність самоненависті, і те, що я розгледіла шов під кошачим вухом в меню вже після того, як пройшла гру, тільки додало до цього відчуття кислої трагічності.

тож, вам є над чим працювати. якщо ви дійсно у 6 класі, це дуже гарний рівень для вашого віку. удачі!

Чорт, шкода що цей твір не про фурі фембоя(

Фембойчик надмінно ставиться до людей з обмеженою роздільною здатністю на моніторі 1280х1024 він каже "ня" з "налаштування"й в очевидь так не прокинеться. 

система відліку реалізована дуже гнучко - фактично це оболонка, і всередину можна запхати кого завгодно : хоч Фуррі, хоч Моніку, хоч Едварда Калліна. Можна гадати що саме фембойчик - це не просто вибір а самовираз, і це поважно. Мальовка приємна об`ємна, блискуча, музика моторошна але до смаку.

Задумка незвична й моментами цікава. Мені подобається, що гра побудована на філософських роздумах головного герою, хоча й тема фембоїв здається трохи дивним вибором.
На рахунок реалізації теми здається трохи слабкувато, хоча й відлік й справді є.

Нуу... тут є відлік :)

10 з 10 до відкриття гри. Цей стиль і оформлення просто смак
Якби всередині були б сміхуйочки....

Філософія не моє. Довго чекати іноді оці кружальця. Дуже довго