В принципі, десь від критеріїв пошуку під які попадала Лінда я вже очікувала, що в нас буде сюжет "...а потім вона принесла його в жертву", тому мені навіть трошечки затягнулося.
Дуже красива графіка та загалом внутрішній монолог ГГ викликає якраз оці емоції "боже яке кончене", хоча певно знову ж для мене надто вже проявлено було, щоб довше ніж перший десяток реплік протрималося відчуття "а може все ж не таке і мудло". Я розумію, що співчуття Віктору і не має бути, але особисто мені хотілося на якомусь рівні, щоб гра трошки пограла в те, що може ми десь його не так поняли. Для більшого емоційного вибуху.
Ще мені дивною здалася репліка про те, що "ще тоді треба було в ній роздивитися..." притому, що вся інша історія йде не з позиції майбутнього героя, який комусь розповідає, а з позиції його, який отут зараз це переживає. Тим більше в фіналі я розумію він помер, тож ніяк не між давати отаке оповідання.
Але то більше питання моїх смаків до такого роду сюжетів.