Уфф.
Вибачте, але тут почну з трамадампінгу, важливого для розуміння: декілька місяців назад я похоронила бабусю, яка довго страждала від деменції; ще одна бабуся, з якою в мене були дуже складні, аб'юзивні стосунки все життя, зараз активно помирає від раку. Коротше кажучи, емоційно це було не найкращим рішенням прочитати вашу гру, АЛЕ я підозрюю, я можу тут надати повний досвіду коментар 😭
Але якщо починати по черзі,
- Все супер красиве. Неймовірна ідея з вітражами, які охоплюють все, від текстбоксу до фонів. Ви писали мені про нашого котика на текстбоксі, але вааш, він виходить закоджений окремим текстбоксом, бо знаходиться і на ньому, і за ним? Я навіть не уявляю, скільки сил та любові було в це все вкладене, як з боку художнього, так і з боку реалізації в коді.
- Окремо тут мені дуже сподобалося, як написаний текст. Як з любов'ю описані вітражі, скло (буквальне та фігуральне, хах), рівномірна кількість як внутрішніх роздумів, так і діалогів. Довга, цілісна картина одніх стосунків. Справжні емоції, дитячі відрізняються від дорослих; реалістичні ситуації, від яких аж погано, тому що так, це було, чи це бачилося, чи про таке знаєш. Хочеться обійняти гг, особливо малу, та не відпускати - і це абсолютно заслуга того, як гра була написана.
- Бабуся, як центральний персонаж цієї картини, вийшла неймовірно живою людиною. І ці непрості стосунки, вона та Софі. Любов, яку вона має, але вміє показувати тільки жорстко, іноді - жорстоко. Але також і звичайна любов, очевидна любов. І з цим всім, звичайна жорстокість, яку не заслужила дитина. Я знала таких жінок, я впізнаю цей стиль спілкування, цей спосіб показати турботу, чи майже страх проявити м'ягкість. І я маю багато емпатії до її доньки, мати гг, і її початкої репліки, тому що це складно, мати таку матір. Іноді це неможливо, навіть. Загалом, Софі та її матір, особливо на початку - дві страшно реалістичні реакції на доволі тяжке виховання, все ж, аб'юзивне, навіть якщо світлого в спогадах теж багато.
- Також підкреслю, що репрезентація деменції була... дуже щира. Підозрюю, взята з досвіду, хоча навіть якщо ні, це ніяк не забирає її реалізму.
А тепер буду трошки... не скажу, що критикувати, скоріше ділитися роздумами, заснованими частково на власних травмах, тому що попри все, це неймовірна гра, це гра, яку я не впевнена, що багато ігор зможуть для мене перестрибути емоційно чи по якості (далі, обережно, спойлери!). Менііі не сподобалося, як побудовані вибори. Сама ідея хороша, збирання по шматочкам свою думку про бабусю, немов вітраж - і кінцівки обидві щемкі, два погляди на ситуацію, що мають місце; але сами вибори в двух з трьох спогадів зводяться до "пробачити бабусю, або звинуватити жінку з деменцією в тому, що вона зробила під час деменції". Я не хочу казати, що вона вбивала кота, за яким вона плакала, що було випадковістю, чи ображатися що вона била вітражі, коли не розуміла, що відбувається, і я не думаю, що туди б пішли думки гг, що явно розуміла, що таке деменція, як воно знищує мозок та особистість, але! Це вибори, які треба зробити хоча б раз, щоб вийти на кінцівку, що подобається мені значно більше більше - де гг пам'ятає любов, але не забуває, і не прощає погане, що сформувало дитячий мозок разом з хорошим, що дитина не мала чути, і не мала переживати. Мабуть, тут головна біда саме в бінарності, яка не підходить настільки складній темі; вибір, що базується на купі спогадів, хороших та поганих, добрих та неймовірно сумних, не може зводитися до того, чи були її дії хорошими чи поганими... вони були і тими, і тими, в різні моменти, в різних ситуаціях, і звертати тільки в одні крайнощі позбавляє нюансів.
Знову ж, я маю надію, не сприймете це якимось прямо негативом, бо робота неймовірна. Мій топ цього джему, for sure. Я дякую вам за цей досвід, ви мене неіронічно вивели на сльози ❤️