Дякую за такий розгорнутий відгук т.т
Співчуваю і, якщо дозволите, обіймаю 🫂
Не вдаватимусь у подробиці, але так, тема гри була обрана не випадково. Власного досвіду у ній більше, ніж іноді хотілося б.
Котик двошаровий! Він складений з двох зображень: основного тіла за діалоговим вікном та лапок перед ним :з
Щодо кінцівок, тут я, як сценаристка, беру відповідальність на себе і зазначу, що команда пропонувала зробити середній вибір. Вони намагались :D
Але тут важливу роль грає те, що Софі пережила горе от щойно, вона ще не відійшла остаточно від шоку і її розум прагне простих рішень у чорно-білому світі — навіть якщо вони хибні. Це не її переконання на все подальше життя, це латка на серці, яка дозволить рухатись далі: жити, творити і рефлексувати, щоб зрештою прийти до потрібних напівтонів.
В якомусь сенсі це також неможливість "сховатись" за нейтральним вибором, уникнути вибору взагалі — ми, гравці, могли б собі таке дозволити, але Софі не має такої розкоші. Сіра неоднозначність не принесе їй спокою.
Напевно, найважчим було балансувати вибори, щоб негативний не відчувався поганим чи гіршим, бо він насамперед про прийняття та дозвіл для себе ж на образу, біль та ненависть. І я дуже хотіла дестигматизувати ці почуття, навіть у бік людини, яка не хотіла б, яка була хвора, яка не відповідала за власні дії. Вона все ще ранила, і не лише в ті самі останні роки. Десь це вийшло краще, десь гірше, тож я всотую кожне слово, що ви написали, і ще раз безмежно дякую за відгук 💛
За теплі слова, за чесні враження і щирість — коли таке пишуть у коментарях, розумієш, що все було не дарма т.т