Це ще одна з моїх ігор-фаворитів на цьому джемі. Бо я просто люблю саму ідею (і не тому, що колись теж робила гру з акцентом на вітраж вхзхщх). Я мабуть буду в цьому коментарі хаотичною, бо мене розпирає.
Взяти вітраж для такої історії - це дуже хороше рішення. Справді.
Кольорові шматочки, з яких ми складаємо ціле. Але водночас вони ніколи не є цілими по-справжньому.
У родині гг місцями було тепло, була допомога. Місцями? Непорозуміння і холод. Часом шматочки підходили одне одному, часом все ніяк не могли з'єднатися.
Інтерактив з вітражами спогадами? Абсолютно фантастично від реалізації до закладеного сенсу. Це як дуальність виборів після спогадів: яку картинку ти зрештою бачиш?
А, зрозумійте, я ДИКО обожнюю, коли все працює одне з одним на кількох рівнях. У вітражів було два стани: зібраний і ні. Нам доступні два фінали.
Так само і весь візуал вражає продуманістю, роботою з кольорами. З усього вибивається лише вітальня мами гг. А так усюди є ця єдність. І навіть спрайти! Їхня мальовка, робота з лайном - герої і самі, мов вітражі. Тому я у захваті з цілісності проєкту.
Так, він не ідеальний, є місця, які можна покращити і пишу я про це не заради ложки дьогтю, а тому що я люблю цю візуальну новелу попри це. Ну і водночас, щоб ви не лякалися моїх коментарів у тві, бо я як завжди писала свої реакції під час безпосереднього проходження: тут
Мені до речі здалося, чи мелодія здебільшого у грі одна, просто у різній тональності чи щось таке? Бо цікаве рішення.
Насправді, я думаю мені було легше пережити цю складну гру, бо якби мелодія ще точніше попадала в події, якби сама героїня та оповідь було розгорнутішими, то по частинках вже б ми збирали не вітражі, а мене. А я і так встигла поплакати все одно.
Теми розкриті важкі. Взагалі мені ваша гра тим цінна, що вона про реальне. От справді, з кожною з проблем хтось стикається щодня. Але водночас ви це майстерно загорнули у світ єдиної вигадки і ость такий реалізм на мою думку і є мистецтвом (не знаю, чи зрозумілий мій хід думок).
Персонажі прописані неймовірно. Мені єдине мабуть не вистачило розкриття матері гг, але у всьому іншому... Це було прекрасно.
Єдине підтримую коментар нижче. Мудаковості Юліану дійсно не вистачило. Тобто я бачу, куди ви це вели і що намагалися показати (і воно працює!), але вийшло дуже лайтово, певно.
Та у будь-якому разі я все одно дійсно вболіватиму за вашу гру. Це було чудове. Боляче, але чудово. Як скло. Як вітраж.
Дякую вам.