Велллл, я поплакала в кінці... Причому більше з особистих причин, уявляючи на місці Славона інших важливих для мене людей, яких не має поруч і які поховані далеко, щоб було їх легко відвідувати. Тому буду щирою, що мене навіть трохи тригернули слова Славона в кінці, бо я в цьому побачила обвинувачення (знаю, це мої приколи сприйняття і він не це казав, але з іншого боку на 'куплеті' він і сам не з'явився до них, то чого ж в останній сцені, коли сам припинив з'являтися, все одно чекав? Якось воно мені конфліктно з його мотивацією, що це не вони не могли його відпустити, а він їх. І від такого власне мені і стало дискомфортно).
Хоча водночас воно і дуже зворушливо, якщо я вимкну власні переживання.
Теплий арт, який ну взагалі не натякає на драму, класна музика (особливо пісні, особливо про Житомир).
Але з огляду на назву Житомира мені й не вистачило. Бо фактично у мене були очікування про щось драйвове, про пригоди, і воно таким і було в 'інтро', але ну... Насправді, це історія про дорослішання, про те, як важко відпускати. І ніщо в обгортці на це не натякає. Я розумію, що це був плот твіст, але все одно почуваюся суперечливо.
А от тема джему розкрита круто. Це мені дуже сподобалося, одна з найкращих варіацій напевно.
Ще щодо реалізації та фіналів хочу сказати. Не маю нічого рішуче проти юніті, але оскільки у вас є вибори, то мені не вистачило збережень і пропуску.
І гра у будь-якому випадку закінчується одними і тими самими словами Славона? Бо тоді я знову не вважаю це 2 різними фіналами. Ми скоріше маємо 2 різні розгалуження, що впливають на дружбу Ігоря та Діми, а фінал один (у нас в грі наприклад є 2 фінали, а розгалужень набагато більше теж).
Маю також у тві реакції під час проходження: тут
Дякую.