Поставив по 5 зірочок кожній з категорій. Гра дуже прикольна. Я правда дефолтну складність не потягнув і не бачив ніяких золотих ящиків, але загалом в гру приємно грати.
Поставив всі 5 зірочок по всім категоріям, але по факту гра скучна. Не знаю, можливо через монотонну музику, можливо через прокрастинацію, яку ловиш, коли бачиш цю купу файлів і думаєш "та ну нафіг". Бажання грати швидко скатується, якими б різноманітним не були міні-ігри.
Задумка хороша: ставити речі на свої місця буває приємно, але технічна реалізація вийшла такою-собі. Прикольні рандомні події, музика і звуки, художній лоу-полі стиль прикольний. В цілому хороше розкриття теми джему і хороша гра.
Навіть якщо б у грі був туторіал, всеодно краще починати гру не з 6 ворогів у першу битву (до того ж плашок, яких ледь видно). Щодо луту, то я не про скрині, з мобів падають мішечки: можна просто підкрутити шанс їх випадіння, щоб падало більше, мапа норм, хороший левел-дизайн. Щодо рандому, то його ж можна корегувати щоб гарантовано завалити гравця лутом і передати те відчуття, яке хотіли передати: мікроменеджмент хламу в інвентарі.
Варто було б почати із одного персонажа і одного ворога щоб розібратись у бойовій системі, а потім уже підкинути союзників і ворогів. Також щоб краще розкрити тему хламу в інвентарі варто було б більше скринь і луту додати, щоб з кожного ворога щось падало і за 5 хвилин уже б був забитий інвентар. Музика монотонна, але норм. Арт норм. Хороша в цілому гра
Дуже зайшло. Хороша TD-шка. Звуки краще було б робити із рандомним pitch. Ну і зовнішній вигляд турелей дійсно б якось змінити, принаймні пофарбувати у різні кольори, тоді не прийдеться наводитись на них щоб побачити їх рівень. Добре збалансована гра
Є об'єкти в рандомних позиціях, є два прямокутники, прямокутники можна переносити, потрібно щоб об'єкти були в прямокутниках. Геймплейно скучновато. Від хитання екрану нудить, але загалом ефекти прикольні. Інтеракція дуже добре відгукується, хороший UX.
На жаль, квести - це не моє, тому не зміг розгадати і першої головоломки з крутилками. Ніби склав як у підказці, але щось не працює машинка, не знаю. Звук тривожний якийсь. Рух персонажа не зручний, камера не зручна. Заморочились із анімаціями, звичайно, молодці. Дизайн оточення кльовий.
Дуже вайбова гра, але мені здається не дуже збалансована (60 дій для рукавички, 100 дій для лопати і 100 дій для пилесоса), наративно недопрацьована (всього 3 умовні "записки", які майже не розкривають нічого) і забагована (підняв бумажку про норму і не зміг прибрати з екрану до кінця гри). А ще немає підказки, що на Q викидати речі з рук. Але мило
Довбаний фіолеовий бластер, який не хоче залазити в довбану коробку - дуже фруструючий досвід. Але технічно непогано виконано. Музика прикольна, під таку добре збирається у такому темпі. Вибір пропсів очевидно які були безкоштовними, але можна було б стлізувати із якимось наративом на космічну тематику. Або якщо прибрати космос, то можна було б грати за дідуся\бабусю із пультом від машинки в руках і погойдуються у кріслі качалці. Ну і вибір кількості не дуже логічний: краще якось плавніше збільшувати складність
Я хотів зрбити ефект, коли герой "роздупляється", тому освітлення впродовж історії поступово змінюється, щоб можна було розгледіти де він перебуває не відразу. Хоча відразу намагався ввести в курс справи, що один умовний "тиловий воєнний" фразою "Тобі би тамадою працювати, а не ухилянтів ловити" і пані поліцейську фразою "міс закон і порядок". Також передати трохи кольором. До речі, у чатика типу "Повістки *назва_міста*" їх називають зеленими та синіми хмаринками, так що це теж свого роду відсилка. Але в принципі тут персонажі і не важливі, цей діалог міг відбутись між ким завгодно: лікарем і пацаєнтом, парочкою на кухні чи старими людьми на лавці, хто вони не сильно має значення.
На весь екран через орієнтацію на мобілки та і мене бісять у новелах дрібні літери і багато тексту.
Не знаю що за ПінчукАртЦентр, не знаю навіть чи це комплімент чи підкол. Я думав зробити дві відповідні кінцівки, де головний герой приймає рішення відкупитись чи ні, але мені здається у обох кінцівках це б кардинально нічого не змінило, тому вирішив не реалізовувати лишнього розгалуження, вийшло дійсно безсюжетно, маніфестично.
Кінцівка як "контрольна робота", як висновок, який має зробити читач. Оскільки аудиторія новели - це інші розробники новел, тому і хотілось більше занурити читача у тіло головного героя, який би приймав рішення про хабарництво саме у таких екстримальних конкретних умовах, а не у абстрактних.
Ой, та пацани, їбать, хулі нюні розпустили, ще на весіллі у один одного бухатимуть, шяс же часи такі не те що по телефону будть розмовляти, а і в дискордику триндіть і в онлайн-ігри рубатись, так що навіть після років 10 мовчання, можна через знайомих надибати інстаграмчик і написати "Шо ти?"
Ой, мені сподобалось, що ця постать вбиває за слова саморозвиток і "стати кращою версією себе". Добра постать, справедлива, можна було б до неї повернутись, якби вона захотіла.
Я запитав у чаті в Телеграмі, сказали, що можна, я тут новачок - не знаю де ще питати, якщо скажеш де це є прописаним, можу відкоректувати. Перепроходив зілька разів, виходив лиш на кінцівку з червоним екраном. Якщо що, можете в лічку кинути як пройти його на позитивний рут.
Так склались обставини, що я виїхав до Європи на півроку і бачив деякі ситуації, слухав історії українців-емігрантів про місцеві звичаї та закони. Для мене це був не дуже приємний досвід через інші правила, більший розмір покарання і його неминучість, на відміну від України. Але з іншого боку, Україна посідає 104 місце із 180 по рівню корупції і саме через неї у нашій країні в мирний час проблеми із іноземними компаніями. Тому дійсно, правильної відповіді немає: якщо ми суб'єктивно обираємо жити в зручній країні, ми будемо жити бідно, якщо об'єктивно в незручній, то, можливо, багато. А можливо дійсно побутове хабарництво і системна корупція - це зовсім незалежні поняття і наша побутова поблажливість до чужих помилок і бажання віддячити людям за роботу додатковою оплатою не впливає на інвестиційну привабливість країни - хтозна. Я дійсно не робив науковий аналіз індексу сприйняття корупції, а лиш передав власні відчуття, спостереження та думку оточуючих мене в моїй інформаційній бульбашці. Загалом так, правильної відповіді у мене немає, але тему хотілось розкрити. Мені б хотілось щоб після прочитання кожен зробив би для себе свій вибір у ситуації головного героя: Відкупитись? (Так/Ні)
Щодо того щоб дивитись страху в очі, можна глянути фільми "Пила", там добре ця тема розкривається, щось типу "файно зустрітись лицем до лиця зі своїми страхами, навіть якщо ти після цього будеш з інвалідністю". Щодо смерті близьких, дійсно важко підібрати слова, думаю в будь-якому разі варто говорити чесно типу "бля, чєл, я не знав твого діда і я не знаю які у вас були стосунки, можливо я ніколи не мав настільки тісних стосунків ні з ким, як ти зі своїм дідом, тому мені важко осягнути твоє горе, але я хотів би тебе підтримати, бо мені боляче дивитись як ти сумуєш". Ще на цю тему згадується пісня групи ТОЛ "Поруч зі мною йде смерть – я не один, Поруч з тобою йде страх смерті". Щодо страху публічного приниження, є відоси де хлопці підходять до дівчат, пропонуючи почати зустрічатись: з кожною відмовою вони стають впевненіші і від того отримують менше відмов. Варто лиш почати забивати на думку оточуючих і стане легше. Щодо цієї новели - вона хороша, тема страху смерті не до кінця розкрита (не розказано, наприклад, що відбувається з людьми, що втрачають страх смерті чи інших кейсів страхів, тема обширна). Мені сподобався її стиль. Шкода, що не можна гортати назад: віршик в кінці кльовий.
Загальне враження Ну, тут канєшн тема не розкрита. По-перше, відсікати кінцівки одним махом ніхуя не просто, там кістки тверді, це не лялькам кінцівки відривати. По-друге, всмислі все закінчується лиш руками і ногами, а як же тулуб - там же стільки всього цікавого всередині. Описувати розрубування товстої кишки із випаданням фекальних масс - це ж... Ладно, увльокся
Загальне враження Насправді, перше враження було різко негативним типу "блін, дівчина у шкількій формі у космосі, ну це полюбому якась другосортна новелла без сенсу", але потім "а, так вот чому вона така" і все стає на свої місця, окрім мізків головного героя, там уже вибір за гравцем. Шкода Землі.
Загальне враження Цією ельфійкою була Ґрета Тунберг. Насправді з сучасними еко-активістами і урбан-дизайнерами про винищення дерев і мріяти годі. Доведено, що тіні дерев зменшують температуру повітря на пару градусів, тому їх не перестануть висаджувати. До того ж окрім міської флори, є приватна - люди люблять саджати дерева, а "приватний сектор" є у всіх містах. Хоча ця проблема вроді дійсно є у амераканських мегаполісах, але де ми, а де піндоси)
