Ну ви знали, як нас забайтити на враження після гри.  

Історія дуже приємна, чудовий звуковий супровід, проте закінчувати так - брудний прийом (,,>﹏<,,)
Візуал також дуже добре доповнює атфмосферу. Хороша робота ദ്ദി(˵ •̀ ᴗ - ˵ ) ✧

коли я починала грати, то зовсім не очікувала цього фіналу. пробрав до мурах Т.Т
дуже якісний сторітеллінг, хочеться тепер просто дивитись у стінку три години мовчки.
музика і звуки теж гарно підходять. з недопрацьовок - у тексті є кілька помилок , а також спрайт губиться у фоні, через те що нема обведення синього волосся на синьому фоні. ще оце

кинулося в очі, я б краще написала англійськими літерами.
також, я б переробила юай з базового, особливо у меню, в самій грі не сильно кидається у очі. більше кидається різка відмінність піксель-арту до фотографії, що на фоні. було б круто мати все більш-менш в одному стилі. але загалом мені сподобалось. гра точно залишила враження.

Спочатку здавалося що це просто мила новела з ностальгією за шкільними часами, а потім момент з датою наче удар під дих. І на все що було до цього вже зовсім іншими очима дивишся. Мабуть, одне з найкращих розкриттів теми відліку на цьому джемі, просто реконтекстуалізує усю новелу, що сидиш потім з відвислою щелепою та сама згадуєш, де була у ту дату та що планувала.Самі діалоги написані дуже файно, реалістично, я вірю що дівчата віку головних героїнь дійсно б сказали ці репліки. Спрайт Насті приємний, мені сподобалися варіації її емоцій. І шрифт класний підібрали. Дякую за гру і сподіваюся побачити від вас в майбутньому більше проєктів!

Дві подруги готуються до тесту з англійської мови 

і скоро ці знання їм стануть у нагоді. 

Багато хто обігрує тему, як час, але ви обіграли її, як дату. Це оригінально.

Спочатку я подумала, що це новела про школу, але потім на моменті зі спогадами мене "прибило", бо сама маю подібні спогади і, на жаль, через реалії все так і залишиться спогадами. Може візуал простий, але історія сумна і не проста.

Дякую за гру ♥

Щось у мене серія новел-рефлексій пішла, бо ваша такою здається. І так важко формулювати думки на таке.

Мене фінал не здивував, можливо, бо зловила спойлери, а може тому, що ви і дату червоним підкреслили, і ЄБ за участі Go A згадали (а я, поні маєте, єврофан), що дає розуміння часових проміжків.

Взагалі, історія дуже щемка. Вся ця рефлексія героїні, її думки, стан. Це зачіпає.
Маю, до речі, реакції просто підчас проходження у тві: тут

Ще коментар піді мною привернув увагу і мені чомусь хочеться деякі речі у ньому оскаржити.
Бо мені навпаки здалося доречним, що був чорний бек на спогадах гг. Вона ж закрила очі. Крім того, ви описували багато нічний час, тому як на мене з цим жодних проблем. Для мене ви вдало обіграли чорне тло.
Та і те що спрайт скакав я сприйняла за рухи гг на стільці, ніби вона сповзає чи горбиться. Але якщо так не було заплановано, то тоді, звісно, це баг.

Візуал комфортний оку.
Музику підібрали дуже добре.

Загалом, попри болючість реалій, це хороша гра. Дякую вам.

Я може пропустила, але дуже прошу: про звук повітряної тривоги краще десь попереджати... Бо по числу я-то вже зрозуміла, що відбулося, як і по інших штуках, але все ж було звуковим шок-фактором пхпх.

Насправді, думаю вам вже казали (я не читала всі коментарі), але от прям я помітила з "ляпів" - те що спрайт стрибав, скоріш за все картинка не відцентрована однаково. Плюс я розумію обмеження мікроджему, але якраз тому не варто було робити велику сцену про дідуся і зорі, бо ви змушені були лишати темний екран( але думаю що будь не мікроджем тут було б краще)

Я по ходу тексту розуміла, що щось не так, але в мене була теорія, що співбесідниця вже не існує і власне ГГ вже застрягла в якомусь проміжному просторі, а тут більше про те, що звичне життя от-от розпадеться.

В цілому саме емоційна складова доволі непогано вийшла, як на мої відчуття. І вітаю з першою новелою. Далі - краще <3

При досить слабкому візуалі (хоч сам спрайт виглядає непогано, але його флет стилістика зовсім не підходить під "брудне" розмите фото - йому треба було обмежити палітру кольорів, а вже потім розмивати), та, як на мене, посередьно підібрану музику, тут непоганий текст з проблематикою того, коли раніше близька людина внаслідок своїх проблем та переживань просто "губиться", і як би ти з ним і спілкуєшся, і проводиш час, але...

Не так, як хотілося б. Не так, як треба.  Але обговорювати це ти все боїшься, або не хочеш ,або думаєш, що це лише твої якійсь дивні приколи, і все так і було з самого початку... Але ні.

Єдине що - твіст у кінці відчувається тут зайвим та відчувається більше  дешевим шок фактором

Чудова гра, яка для мене виявилася надто знайомою, а й іменами персонажок, а саме проходження ви можете побачити тут (з 41:16 і до кінця відео) 

спойлери!

для мене ця гра виявилась дуже особистою. 23 лютого 2022 року мені почало здаватися, що життя нарешті налагоджується, і що я знайшла в собі сили на академічний успіх. всю ніч, я дуже натхненно готувалась до тесту. звісно ж, всі ми знаємо, що сталось далі. 

але, що цікаво, гра мене зачепила не цим. це, мабуть, перша новела, від якої я розплакалась, бо спогади про село та те, як там не рухається час, здалися дуже реалістичними та інтимними. також хочу відмітити розвиток персонажки за цей час. дуже складно за короткий діалог розкрити персонажа, та ще й, у якомусь сенсі, змінити його, але тут це вийшло. вдале поєднання думок про дружбу та нотаток від Софії. 

описи під час флешбеку дуже сподобались, але в іншому здалось, що трохи не дотягує до цього ж рівня. насправді, частково це тому, що технічні штуки типа того, як працює ворд, достатньо тяжко художньо описати :D в іншому, знову ж, сподобалось, як написано. 

музика мені здалось не дуже пасує, але сама робота зі звуком прикольна. я аж сама по-хорошому випала, коли Софія відійшла, і музика, так би мовити, з нею. 

як я й говорила, тема для мене особиста, але в результаті, мені згадка про 24 лютого вбила вайб :/ от наче я повинна це була відчути, але мені це здалось просто шоковим елементом наприкінці. я вважаю, звісно, що це тема, про яку треба говорити, але чомусь це відчувалось як плот твіст у блокбастері замість логічного розвитку подій. можливо, замість того, я б або додала календар на бекграунді, або згадала це у тексті навпаки раніше, щоб увесь час була гнітюча атмосфера? не знаю, якщо чесно, я впевнена, це чисто моя особиста позиція, і більшість людей навпаки буде цим вражена. 

візуал простенький, але емоції у Насті милі. імхо, було б краще вже все намалювати у такому випадку, але гра сама по собі сильна, тому мені це враження не псувало. 

дякую за гру. сподіваюсь вас побачити ще. 

мені сподобалося, великий респект тексту, на моменті зі спогадами та зірками стало щемливо, дуже приємно, ніби це мої власні спогади. музика добре доповнює. за цю тисячу слів ви чудово передали внутрішній конфлікт головної героїні та розкрили її стосунки з подругою. єдине що, для мене особисто не дуже поєднується ваш спрайт і фон.

ви молодці, продовжуйте далі!

Дуже сподобалась музика і атмосфера яку ви створили, оце внутрішнє відчуття відчуженості, яке проявляється назовню несвідомо. Синдром відмінниці... дружба заснована на академічній співпраці, ми всі це переживали цей досвід. Ще сподобалося, як ви передали оцю дитячість з дідусем, над атмосферою попрацювали дуже добре. Мене трошки відволікала розмитість фото, я думаю це моя особиста проблема, бо я працюю з комп'ютера, малюю на ньому  і тому у мене трохи почали бойкот очі, хотілося чогось менш розмитого, але це певно мої таракани. Дякую за цю забуту атмосферу і за нагадування жити сьогодні і не ховатися в собі. 

Мені аж подих перехопило, коли ви в кінці кількома короткими слайдами перетворили новелу про турботу про себе (що не дуже мені відгукується саме по собі) на історію про купу втрачених можливостей і відкладених "на завтра" справ, яким вже, напевно, ніколи не судилося. Неочікувано життєво і сумно.

Мила новела. Видно що їй тісновато в рамках джему та однієї локації.

Сподобався арт та музика.

В тексті, не відразу зрозуміло, на якого саме персонажа ми дивимось =D Є що дошліфувати, розумію, часу трішки не вистачило.