Вирішив пограти бо склалось врачення атмосферного роад-муві, але сталося не так як гадалося) Ну нічого, зав'язка дуже цікава та інтригує, але про те трохи згодом.

Дуже красивий арт, коміксова стилістика дуже пасує цій історії і вайбам рок-музики.

Про музику — пісні бенгери. Лише я б не дублював субтитри в тексті. І коли хлопці готувалися перший раз грати, мені не вистачило всіх тих звуків, які були в тексті. В тиші це було б дуже круто. А от звук пиваса додали… І ще думаю, дуже круто було б, якби у грі на другій репетиції була версія пісні без ударника. Ви ж її писали, можна було зібрати так 100%. Ефект від порівняння був би дуже сильним.

Текст гарний, легко читається. Але коли на екрані ім’я персонажа, а всередині є “сказав він”, “він посміхнувся”, це якось ріже очі. Можна сміливо прибирати, адже ці штуки нічого не дають.

А от стосовно сюжету… ще раз скажу, що зав’язка дуже цікава, а от далі відбувається щось дивне. Він не прийшов тільки тому, що пиво не те? Тобто, ідея в тому, що без пива друзями не зібратися?  Так, смерть близьких друзів — це сумно і погано, але що ви хотіли сказати стосовно цього?

Цитуючи ваш же твір “Димас навчився жити без нього, а Ігор ні” — тоді чому саме Ігор пропонує створити гурт? Типу рухатись далі без Славона. Це має сказати Димас. І чому він потім зрізається зі спілкування і наступних зустрічей тоді? Він в останньому реченні каже: “і подумай про гурт”. І потім пропадає. Тоді діалог мав бути таким:

Дімас: Бувай! І я обіцяю, що подумаю про гурт!

Ігор: Ага…

Якщо Ігорю дуже боляче і він не хоче це більше чіпати, це було б логічно, але про це ніде ніяк не сказано і не показано. Просто дивна поведінка. І не зрозуміло, що хоче сказати нам ця історія.

Персонажі насправді цікаві, і хотілося б більше побачити ситуацій з ними. Робота проведена дуже добре, Гра дуже якісна. Тим паче, на Юнітях свій фреймворк, я так розумію, робили. Як на мене, просто випало декілька деталей із сюжету.

Я зазвичай пишу великі відгуки, але на цей раз мені бракує слів.
Дякую.

Ви вкрали моє серце піснею "Ми всі чекаємо на потяг до Житомира", щоб потім безапеляційно розбити його сюжетом. Підступно, але дуже гарно, дякую за таку щемку душевну історію. Арт, музика, текст, цікаве й влучне розкриття теми — все разом склалося дуже гармонійно й живо, було приємно зануритися в атмосферу гри й провести час із персонажами. Довго не могла закрити останній екран. 

Мала тільки кілька незручностей з виводом реплік: слайди інколи скіпалися, тож треба було передивлятися історію (дякую за її наявність). Але в межах такої короткої новели технічно нічого критичного не сталося, що могло б зіпсувати враження. Дякую за гру й бажаю удачі <3

Шановні PYRA TEAM, якось так сталося, що після вашої гри я плакала вдвічі довше, ніж у неї грала. Ця історія наштовхнула на роздуми про все, що болить мені особливо сильно, та відгукнулася надто різко. Трапляється таке нечасто, тому цей досвід став для мене неочікуваним, але по-особистому цінним.

Якщо трохи відпустити емоції, то гра має стильний і виразний вигляд, класні пісні та персонажів, у яких нескладно повірити. Багів мені не трапилося, усе працювало як слід, але клацала я тільки стрілочку, без пробілу. 

Дякую за гру та за пережитий з нею досвід. Бажаю команді подальших успіхів і посісти заслужене місце в топі!

Але ж... яскрава обкладинка, скриншоти... це мала бути весела життєдайна подорож... драйв і молодість.... а...

Добре, якщо це карма, я її приймаю х)

Шикарний сюжет, майстерна побудова, присвіп та аутро в саме серденько.  Це мене морально вбило, вітаю, задум реалізований.

Єдиний мінус, але жирнющий, як не знаю шо, — юніті. Просто чому. Чому? Це майже звело нанівець всю іншу роботу над грою, у мене постійно вилазив баг з тим, що після відкриття історії чи то фокус на кнопці залишається, чи то шо, але вона відкривається на кожне натискання пробілу. Текст перелистувався сам собою, коли закінчувалися анімації, пропущені слайди віднаходились лише в історії (дякую, що вона є, хоч це костиль, а не фікс), і плоттвіст інтро ледь не пройшов повз мене через те, як швидко пролетіло зображення.  Гра впевнено мітила на персональний топ, ба навіть перше місце, але технічні косяки вибивали регулярно з емоційного залучення.  Це критично в іграх, які беруть за душу, і майже фізично боляче.

Окремий плюс з беззаперечну відповідність темі без буквального згадування ритуалу. І музику. Музика — топ.

Дякую за неймовірний ігровий досвід, попри все — пробили на сльозу.

Дуже приємні враження після проходження.
Зачепило за живе прямо.
Особливо музична тематика та ламання 4ї стіни в кінці.
Ну і окремий лайк за вибір рушія від мене, як Юніті розробника)
Своїм прикладом надихаєте, як можна робити краще.

Абсолют сінема. Мені сподобалась музика(особливо музика), картинки, сюжет, загальний настрій та вайб. Навіть пустив сльозу наприкінці. Крута гра. Рекомендую ! 

Цю гру треба проходити під "Воху і Льоху" Сметанки бенд, але й музика самої гри офігенна.  Було б цікаво навіть повні треки побачити.  Арти дуже класні, художнику лайк. Особливо цікаво дивитися,  як персонажі змінюються внаслідок часу. 
Злам 4 стіни в самому кінці трошки налякав несподіванкою, але це теж класно! 

Неймовірна гра, від якої отримав купу емоцій і згадав, чому в свій час так полюбив Life is Strange. 

Спочатку здавалось, мабуть, через назву, що це буде такий собі road trip повз українські села і так одразу до Житомира (або принаймні на потяг до нього). Але коли ми вперше прийшли в ліс і побачили (спойлер), то яким же було моє здивування. От взагалі не вірив, що побачу там саме те, що побачив. На цьому моменті вже почав будувати теорії: а як це взагалі можливо? 

Чудово описані персонажі. Загально переданий вайб. В моменті відчув, що і сам міг би знаходитись там. Окрема подяка за музику. Під час проходження навіть пішов подивитися, чи всю музику робили розробники і був приємно цим здивований. 

Єдиний момент, який залишив певні питання - Unity. Не знаю, чому саме був обраний цей рушій, мабуть, в розробників були на це свої причини, але місцями катастрофічно не вистачало базових штук, як ось налаштування гучності, пропуску вже прочитаних реплік, можливості зберігатись, повертатись назад і т.д, що є по дефолту в іграх на RenPy. (якщо щось вже виправили, або додали фічі, або я чогось просто не побачив, то приношу вибачення) 

Загалом, гра залишила дуже позитивні враження і очікую побачити її в топі джему с: 

"Ми всі чекаємо на потяг, потяг, потяг, потяг... "

Візуал, шрифти дуже круто зроблено!

Графіка і шрифти - топ, наче комікс читаю. Пісні - дуже жирні. Сюжет теж сподобався.
Трохи бракувало меню з налаштуваннями (наприклад, гучності).

Загалом чудова гра. Поки один із моїх фаворитів.

Чудова історія, класні персонажі. Пісні - це взагалі топ 👍🏻