Що ж, це була жвава та кумедна історія. Мені дуже сподобалося її проходити на стрімі (дякуємо, що завітали).

Тема ритуалу розкрита цілком і повністю, текст написано легко, цікаво та приємно. Ну, ви і самі знаєте, мені сподобалося, яка атмосфера була жива та динамічна (наслідування мовлення ШІ канон, ситуація героя, момент зі свічками, конфлікт Духа Мудрості).

Візуал (той що намальований вашою командою) теж мені дуже сподобався. Музика цього разу по гучності хороша і гармонійна для читання. Озвучка теж, на мою думку, вдала.

Обов'язково напишемо вам ще раз, коли матимемо запис проходження. Дякуємо за гру о/

Взагалі....... Так якщо особливо не вдумуватись. Я б сказав, що ця новела найкраща в плані тримання середньої планки якості в усіх окремих елементах новели. 

Тобто спрайти, фони, озвучка, текст, сюжет, звуки - все було на середньому + рівні без просідання. Тобто стосовно смаку і окремих елементів можна говорити і сперечатись. Однак в плані, якоїсь такої ефемерної складно вловимої якості ця новела тримає лідерство, особисто для мене.

Тепер окремо по кожному напрямку.

Візуал. Особисто мені такий аніме!!!! стиль подобається найбільше. Не мазані спрайти, не мазані фони. Те що треба максимально деталізовано, те що не треба не деталізовано. Більшість часу я взагалі дивися на пальці Духа Мудрості й ще трішки на волосся. Якось прям вони приковували погляд.

Озвучка. Вона не ідеальна, але якісна. Голоси приємні, підходять персонажам. Актори старались відігрувати емоції. Місцями мені не вистачило. Неначе в моментах де треба було кричати актори кричали з озиранням на сусідів, і це відчувалось. Типу таланту і можливостей не вистачало, відчувався просто якийсь блок. 

В одному місці репліка не якісно записана, але я думаю вам про це вже написали. 

Стосовно режисури. Особисто мені здається.. Що режисура в новелах це реальна перевірка на чадовість, сігмовість, талановитість і крутість. Адже просто пересувати спрайти туди сюди, не вбачається мені достатньо дотепним, а частіше навіть і крінджовим. Тут же я побачив гру з простором!!! Не те щоб це був якийсь пік, але це було вигадливо! Заліт камери в щілини дверей при переходах між локаціями теж більше сподобався ніж ні. 

Ну і всілякі мілкі штуки, по типу відсунення спрайти до полиці поки він шукав фоліант - прикольні. 

Сюжет, текст. Текст не ідеально чистий. Але він ні у кого не ідеально чистий і це варто просто виносити за дужки для всіх, окрім тих у кого він ідеально чистий. Сама мотивація героя прикольна. Вона в міру дурна і в міру реалістична для підлітка - ідеальна межа в якій можна знайти щось прикольне. Але, як на мене потенціал віднайдений авторами не був використаний достатньою мірою. Бо сам ритуал, пройшов якось непомітно, потім процес розв'язання проблем Духа Мудрості теж пройшов непомітно. Небезпеки від Хортиць, якоїсь особливої я не відчув. 

Мені точно сподобалась, драматична арка Духа Мудрості, жарт про "мазафаку" через неочікуваність був дуже хороший, дуже життєвий і дуже прикольний. Паралелі з ШІ  теж, як на мене, вийшли влучно. Динаміка головного героя і Духа Мудрості між собою теж досить милі. Не ясно чому саме Максим зміг зрозуміти Духа Мудрості, типу за рахунок яких якостей особистих? Але не сказав би що це принципово псувало відчуття від читання. 

Для обраної глибини і стилю історії всі сюжетні лінії хоч і протікали не ідеально, але на гарному для себе рівні. І принципово не просідали. Подій і ваги роз'язки теж не вистачило. Але сама мораль, про те що треба вже і так у тебе є - мені сподобалась. Якщо пропустити деталі, я теж в це вірю. І інколи дійсно треба потрапити огого в яку пригоду, щоб зрозуміти, що ти "Все ще, або Дійсно гідний!"

Загалом дуже дякую за гру! Нам неймовірно радісно спостерігати за таким нейомвірним розвитком ваших робіт від джему до джему. Будемо і надалі спостерігати за вашим розвитком!!!  

Вітаю авторів!

Спрайти і особливо фони - супер! Мені дуже сподобались!
Якби ще у спрайтів змінювався б вираз обличчя - було б взагалі мега-круто! :)

Трохи сумбуриний сторітелінг. Як на мене, ідея історії точно має потенцал, але розгортається вона якось дивно. Чому ім'я ГГ ми взнаєм десь на середині (так само як і його звонішній вигляд)? І чи ГГ він взагалі? Чому так різко змінються фокал: спочатку Максим - потім близнюки, потім - на Дух Мудрості (а далі взагалі неясно, хто тут фокал)?

Озвучка досить дивна. Не знаю, як кому, але на мій погляд, без неї було б краще.
Я ще розумію озвучку персонажів, але озвучка слів від автора чи думок ГГ... дивне рішення, як на мене.

Музика - норм. Принаймні вона відповідає сюжетові і не заважає.

Ахах! Хотілося б 2й серії - про розвиток відносин Максима та Ірми в університеті))

Бажаю успіхів! :)

Це було так файно :D

Аж відчула Ірму в моменті, де вона жалілась на викликачів, і загалом увесь цей концепт ставлення до духів як до того ж ші. Викликати, посміятись, познущатись. Не дивно, що вона обернулась хортом, я б теж.

Жарт про церкву в ста метрах 🤌

Дякую за гру, було весело)

Дуже класно зроблено - ідея, текст, арт, музика. 
Озвучка супер файна! =)
Та й Дух представлено з дуже інтересної сторони...
Дуже гарна робота!

Дуже wholesome гра :) Початок in medias res класно працює, відразу чіпляє на гачок і змушує читати далі. Персонажі круті — дуже відчула Духа Мудрості і її професійне вигорання. Максим теж написаний добре, вийшов реалістичний підліток зі своїми проблемами та смішним гумором. У команди КП "Ритуал" класні інтеракції між собою. Окремо хотіла подякувати за оптимізм історії, а також за добрі фінали для кожного з персонажів.

Візуал прикольний, дуже повеселили фаєрболи з очей Духа :) І особливо сподобалися спрайти Духа та Івана. Окремо хочу відзначити SFX — вони класно доповнювали події на екрані. 

Дякую вам за цю гру!

Історія вийшла і з мораллю, і з пригодами, і навіть з якимось формуванням дружби. Можливо навіть для мене вийшло забагато подій 😅 але сюжет дуже добре йшов своїм ходом і пояснилися і мотиви всіх, і проблеми, з якими вони стикнулися. При цьому найбільш емоційним і цікавим здався момент, коли Дух пояснює, чому вона обізлилася. Інші персонажі, окрім хіба що Максима, мені так і лишилися більше окремими нарисами ніж особистостями.

З того, що не сподобалося: для мене був дуже несподіваний перехід від ПОВ Максима до героїв з КП Ритуал. Бо так ми в його думках і тут - хоба - переключилися на інших. Не дуже вдало те що на тло виклику до інших прохачів взята квартира Максима. Там мені здається могло бути краще лише коло лишити на тлі чогось більш розмитого мені здається.

Мораль гри, звичайно, це те що треба переставати користуватися ШІ. Моментальне 10/10, no notes. 

А якщо без жартів, мені сподобалося, дуже непоганий субмішен)

- Чіткий, цікавий сюжет. Гра відносно коротка, але повністю розкриває як арку головного (?) героя, так і закриває усі поставлені в історії задачі. Написано весело, але в момент, наприклад, розповіді духа про те, як втомили її смертні, мені взяло на емоцію (до речі, про це ще напишу, але конкретно в цій сцені, імго - дуже зіграла і озвучка). 

- Анімації та загальна реалізація - загалом на висоті, і я так розумію, гра робилася не на ренпай, що завжди плюс до складності кодеру. 

- Загалом люблю урбан фентезі, особливо з міксом гумору та буденщини типу простигосподи бюрократії, тому концепт гри був дуже в моєму смаці. Жизовіше було б тіки, якби потім героям довелося чекати десять робочих днів у відповідь на заявку 😭

- Озвучка була хоробрим рішенням (я аж перелякалася, коли в мене почала говорити гра). Доволі непоганий рівень для джему та непрофесійного озвучення, особливо тут сподобалася людина, що грала Ірму - "побійся бога, церква в 100 метрах від тебе" це мій новий вокальний стім хд

- Повертаючись до мого найпершого коментаря, мене кайнда цікавить, чи навмисно вийшла паралель з користуванням штучного інтелекту та викликанням духа мудрості (особливо в контексті виклику заради якоїсь фігні). Тому що ші це теж така, перевикористана істота, яка мала б багато і корисних використань, якби люди не продовжували спамити запитами потанцювати та кукарекнути. 

Загалом, як людина, яка цього літа здавала нмт для другого вступу, відчуваю бажання прикликати демона. 

Із такого, до чого можу докопатися - трохи дивний фон для кімнати гг, враховуючи, що там студія з кухнею, а це підліток, що живе з батьками. Хіба що вони такі багаті, що у дитини в кімнаті зробили окрему кухню 😭

гра чудова,легко читається, було весело хоч і найбільше смішно було зі звуків пів пів коли хортиця царапала двері

ТУТ ТРОЯН 

Веселенька потойбічна історія, яка відбувається у Києві. Дякую за гру!
Користуючись нагодою, передаю привіт композитору Сергію, працювали з ним разом колись над одним проєктом. Толковий бард!