Світ сприймається досить цікавим. Дизайни персонажів виглядають досить прикольними, і візуал в цілому виглядає непоганим. Музика підходить під події. Те, що є досить велика кількість кінцівок, і деякий вибір відкривався лише після проходження інших кінцівок, також прикольно. Але сприймалося, наче Берил і Сон (і події, пов'язані з ними) трохи занадто схожі? Типу, більше варіації одного сюжету, аніж різні сюжети. З "Метеором" сприймалося набагато більш особистим (усе-таки він видавав себе за її друга, і середовище сприймалося більш... безпечним?), і відчуття, наче трохи більше відчувається головна героїня. Ще Аридник казав, що спогади головної героїні сфабриковані, і вона почала сумніватися, чи полювала взагалі колись на блукаючих вогнів... але, схоже, що справжній Метеор існував і мав спогади про головну героїню. Як це могло бути, якщо спогади головної героїні сфабриковані? Звичайно, у неї могли бути спогади існуючої людини, але це виходить напевно трохи інша ситуація? Також можливо, що або Аридник збрехав (і спогади головної героїні не сфабриковані), або "Метеор" збрехав (і у справжнього Метеора спогадів про головну героїню не було... але чому тоді у головної героїні були спогади про Метеора?). Трохи дивно, що кінцівки з Аридником залежать від того, через яку дверь зайдеш, адже події дуже сильно відрізняються (наприклад, він пропонує союз тільки якщо зайти через треті двері). Ну, і залишається велика купа питань. Чому саме нечисть (або деякі з їх представників) бажають у людський світ (як мінімум "Метеор" явно бажав повноцінно сприйматися як людина і жити серед людей, хоча не схоже що Берил і Сон мали подібні бажання)? Як саме система використовує упирів і чому?
Було б цікаво побачити інші історії з цього світу.

Напевно перше що мені сподобалося - гра змушує тебе перепроходити. Варіанти розгалуження ще треба заслужити хпх. Весь геймплей зав'язаний саме на перепроходженні, шляху вирішення проблем та знищенню нечисті. Поки не знищиш усіх- твоє проходження не закінчиться. Було також приємно бачити як тут НЕ романтизується аб'юзивний романс. Любов монстрів до тебе (окрім, певно, одного) є скоріше якоюсь такою одержимістю, маніпуляціями, контролем. А не рожеві соплі "я нікому тебе не віддам", тут це справді сприймається як загроза.

Єдине що мені певно не сподобалося це наскільки ее.. слабкою є головна героїня? Так вона є не професійним мисливцем, проте якось я дуже багато звертала увагу на те як її таскають, зв'язують і тримають. Враховуючи силу монстрів, може я б просто зменшила на цьому акцент. Наприклад у блуда, той що робить ілюзії, побачити силу таку саму силу як і у інших було здивуванням. Тобто, може було б прикольніше зробити їм трішки різницю у цьому плані. Може трохи більше тексту описів середовища і світу не завадило б.

Окрім цього, у мене скарг нема, тільки цікавість. Хотілося б може більше побачити/почути про локації, може якось ще історію підглядіти. Дух дослідника прокинувся у мені, хпх

Дякуємо за гру! 

Ооооой дуже класна гра.  
Ви дуже класно показали наш український фольклор, а те, що ця гра розбита на декілька рутів з потрійними кінцівками взагалі бомба.  Текст написаний класно, арти класні, музику підбирали влучно, і те, що потім відкривається ще й доп кінець, де пояснюється всьо - взагалі відвал. Особливо класно побачити нетиповий сеттинг мисливців і те, що можна було вводить своє ім'я.  (може надто багато слова "класно", але класно ж)

Словом, смачненько.  Ми пішли пити чай з бузини в лісі) 

Багато чого можна сказати, але не хочеться. Гра запала в душу, текст приємний і рідний, наче власною рукою написаний, тож проходження на всі кінцівки пролетіло як мить.

Дякую за гру, це було щось магічне)