Тяжка тужлива історія. Один з найпоширеніших відліків для великої кількості українців тепер.
Важко оцінювати такі речі, бо це, на мою думку, перш за все особиста рефлексія.

Текст стриманий, але багато речей у ньому болить, відлунює.
Візуал гарний, анімації.
Музика додала до атмосфери, та, що у самій грі.

Маю також реакції під час проходження у тві: тут
Дякую за гру, удачі вам.

Ця історія мене просто добила. Сиджу і пробирає до сліз, викликаючи оте щемке почуття відчуте 4 роки і 4 дні тому та кожне наступне пов'язане зі словосполученням "збирати валізу". Описи згадок героя почасти дуже життєві, а сама історія насправді дуже сумна. Приємний візуал та музика. 
Засмутило трохи вживання "чемодан" у тексті замість "валіза", а так читалося на одному подиху.
Дякую за гру) 

Вітаю автора!

+ Дуже достойного рівня піксельна графіка і анімація.

+ Гарна літературна мова (так, VN - це жанр літератури!)

Так, сюжету, як такого начебто і немає, вибори тут теж без вибору, але це нічого не псує. Це справжня література, поетична замальовка, яка у даному випадку абсолютно не протирічіть формату візуальної новели. Автор зумів ненав'язливими штрихами змалювати неабияку драму, чи то навіть трагедію.

Прекрасно, просто прекрасно!

Перше, що тебе захоплює з першої ж секунди - це атмосфера, на яку працює, як візуал, так і текст з музикою. Тому це понукає тебе відкривати "полиці" пам'яті один за одним. І хоча ніякої інтриги нема, читається з цікавістю.  Ця новела - замальовка. В когось вона відгукнеться, в когось ні. Але вона суто авторська рефлексія, тому суто суб'єктивна. Далеко не всі люблять твори-рефлексії.

С точки зору реалізації: так, вибір з однієї опції - збентежує, але це символізує акт "відкриття шафи пам'яті", тож задум можна зрозуміти. Текст треба ще вичитати. 

Тож - це дуже непогана і цілісна робота, але остання сцена, як винагорода за проходження - цього, мабуть, замало. Трошки "інтриги" по ходу розповіді, більш різнопланова структура оповідання - і новела б заграла б ще більш яскравими барвами.

Дякуємо за працю!

Дуже атмосферна й меланхолійна гра. Хотілося б трохи більше контексту - чогось понад відчуття суму за домівкою, яку довелося покинути. Втім, це радше моє особисте бажання побачити не лише одного персонажа, чий світ руйнується, а ширшу історію. Загалом гра цілісна й чудово викликає емоції. Візуал і музика дуже вдало працюють на ідею. Було приємно пройти!

Дизайн просто вау, не тільки красиво а ще й так... наче щось своє згадується. Загалом атмосфера дуже цілісна, хочеться ще трошки залишитись посмаковать почуття 
Музика в меню нравіца, коротенька меланхолічна і для ескапізмів підійде. а в грі щось таке арістократичне, подобається як обробили що воно шуршить, наче пил в місці, де справді жили і залишили свою історію. 
"ти подумав" трох дивно читається, раніше такі фанфіки писали про ван дірекшн, ліл 
Нехай лапка одужує! ^^"

Гарний візуа й музика. Історія частково відгукується з подіями сьогодення, це чіпляє, але якось не достатньо, мені чогось не вистачило.

Візуал:
Спочатку мені подобалася єдність візуалу, але на жаль спрайт головного героя сильно вибивається посеред піксель арту своєю високою роздільною здатністю, хоч сам він приємний. Але на картинці головного меню ГГ виглядає досить красиво навіть при пікселізації - можна було б так зробити зі спрайтом.

Задник - красивий, особливо анімація штор ну просто кайф, придає живості світу, що помирає у холодних відтінках журби. Було б зовсім ідеально, якби різні частини (задник та інтерфейс) були підтягнуті під єдиний розмір пікселів на екрані, але це вже таке, дрібниці. Є невеличка проблема у перспективі - зліва є відкриті дверцята шухлядки, і ліва з них занадто "коротка". І я б напевно підняв стілець з речами, щоб вони не закривалися текст боксом.

Музика:
Простенька, меланхолічна, підходить під задник і ситуацію, але щось більше про нього сказати тяжко, працює він тільки разом і завдяки візуалу і історії.

Історія:
Меланхолія і роздуми в останню годину подоби життя перед жахливою невизначеністю твого подальшого буття. Це якщо коротко, а так... Простий, але приємний текст, з декілька гарними метафорами. Робота з курсивом - проста, але геніальна. Трішки гумору посеред визначеного ідеєю похмурого настрою - теж гарне розбавлення. Але мені здається, що деякі описи речей можна було б безболісно вирізати, і віддати їх слова фінальній рефлексії герою.

Відповідність теми:
Зрозуміло, до чого тут відлік, і тому до теми цей твір підходить, але мені реально не вистачає якоїсь фінальної рефлексії героя над всім

Загалом:
Гарна маленька новела, якій, як на мене, не дозволяють повністю розкритися маленькі проблеми та суха кінцівка

Дуже щемлива історія — вона справді відгукується.

Чудовий піксель-арт.

Дякую за цю гру.

Дуже щемлива історія — вона справді відгукується.

Чудовий піксель-арт.

Дякую за цю гру.

Попри тему, мені спочатку було так комфортно, а потім так боляче.  Більше ніби і нічого додати. Впевнена, цілісна робота. Коментар матері стосовно сигарок позабавив. 

Чудова гра. 
Памʼять через дрібнички, з котрих ми всі складаємося.

Візуально красиво, меланхолійно і до гіркоти боляче. 💔

Дякую за роботу. 

Ключі й досі десь у рюкзаку...

дуже все гарно. є враження, що візуал відповідає сюжету, і навпаки.

і лайк за анімовані фіранки!

Мені сподобалась що історія, що стиль написання, що візуальна складова. Думаю, що історія відгукнеться людям зі схожим досвідом, мене от зачепило за живе. Бажаю вам удачі в подальших проєктах!

Візуал гарний, особливо вдалий акцент усієї новели на блакитному. 

Тема мені аж надто резонує, і тут це, на жаль, пішло в мінус враженню від гри. Музика здалась недоречною, а друга особа — посяганням на мої спогади, бо, коли ми евакуювались, все було не так. Тобто, загалом так, але інакше в деталях. А саме деталями ваш текст сильний.

Якби не це відчуття внутрішнього відторгнення, сміливо назвала б новелу одною з улюблених. 

Візуал поки що найкраще, що я тут бачив.

Ідея не розповідати історію, а показати її через предмети цікава. Але мені не вистачило кульмінації.

Я розумію, що в такій історії вона навряд чи була б позитивною, і герой у кінці пішов, проте це було відомо спочатку.

У цілому чудова робота!

Мені дуже повіяло ностальгією, доволі приємною. Хоча я не одразу зрозуміла, що мова йшла про школяра, ідея дорослішання, відліку до моменту прощання з дитинством та рідною домівкою мені дуже сподобалася. 

Візуал приємний, кольори підібрані чудово, відчувається як прохолодний ранок; стиль спрайту приємний оку, музика не перевантажує. 

Для мене лише трохи спірний був момент широкого вибору над чим поностольгувати, але з іншого боку - я розумію ідею відтягування неминучого, програвання спогадів з кожною річчю, десь в житті це так і відчувається.

Ця робота бере за душу, однозначно й беззаперечно!

Потужно!