На жаль, трохи не вистачило часу, аби повноцінно пройти гру від початку і до кінця.
Проте навіть невеликий уривок залишив лише приємні враження.
Приємний візуал, музика, атмосфера, добре прописані персонажі.
А найголовніше — це якесь глибоке захоплення головної героїні, яке стає заразним в хорошому сенсі цього слова і так ніби розбиває буденність, наповнюючи її сенсом.
Врешті планую пройти до кінця.
А поки гарна робота :3

Багато чого о грі вже написали, я з усім згоден - дуже крута робота! =)
Від себе окремо підхреслю, що завдяки гарному тексту усі персонажі здаються дійсно живими.
Ну й "міні-гра" із склом сподобалася.

Це ще одна з моїх ігор-фаворитів на цьому джемі. Бо я просто люблю саму ідею (і не тому, що колись теж робила гру з акцентом на вітраж вхзхщх). Я мабуть буду в цьому коментарі хаотичною, бо мене розпирає.

Взяти вітраж для такої історії - це дуже хороше рішення. Справді.
Кольорові шматочки, з яких ми складаємо ціле. Але водночас вони ніколи не є цілими по-справжньому.
У родині гг місцями було тепло, була допомога. Місцями? Непорозуміння і холод. Часом шматочки підходили одне одному, часом все ніяк не могли з'єднатися.
Інтерактив з вітражами спогадами? Абсолютно фантастично від реалізації до закладеного сенсу. Це як дуальність виборів після спогадів: яку картинку ти зрештою бачиш?

А, зрозумійте, я ДИКО обожнюю, коли все працює одне з одним на кількох рівнях. У вітражів було два стани: зібраний і ні. Нам доступні два фінали. 
Так само і весь візуал вражає продуманістю, роботою з кольорами. З усього вибивається лише вітальня мами гг. А так усюди є ця єдність. І навіть спрайти! Їхня мальовка, робота з лайном - герої і самі, мов вітражі. Тому я у захваті з цілісності проєкту.

Так, він не ідеальний, є місця, які можна покращити і пишу я про це не заради ложки дьогтю, а тому що я люблю цю візуальну новелу попри це. Ну і водночас, щоб ви не лякалися моїх коментарів у тві, бо я як завжди писала свої реакції під час безпосереднього проходження: тут

Мені до речі здалося, чи мелодія здебільшого у грі одна, просто у різній тональності чи щось таке? Бо цікаве рішення.
Насправді, я думаю мені було легше пережити цю складну гру, бо якби мелодія ще точніше попадала в події, якби сама героїня та оповідь було розгорнутішими, то по частинках вже б ми збирали не вітражі, а мене. А я і так встигла поплакати все одно.

Теми розкриті важкі. Взагалі мені ваша гра тим цінна, що вона про реальне. От справді, з кожною з проблем хтось стикається щодня. Але водночас ви це майстерно загорнули у світ єдиної вигадки і ость такий реалізм на мою думку і є мистецтвом (не знаю, чи зрозумілий мій хід думок).

Персонажі прописані неймовірно. Мені єдине мабуть не вистачило розкриття матері гг, але у всьому іншому... Це було прекрасно.

Єдине підтримую коментар нижче. Мудаковості Юліану дійсно не вистачило. Тобто я бачу, куди ви це вели і що намагалися показати (і воно працює!), але вийшло дуже лайтово, певно.

Та у будь-якому разі я все одно дійсно вболіватиму за вашу гру. Це було чудове. Боляче, але чудово. Як скло. Як вітраж.

Дякую вам. 

Яка ж неймовірна краса. Мені візуально дуже сподобалася новела: те, скільки вкладено старань і які гарні візуальні рішення для всього від фонів і спрайтів до маленьких детальок з вітражами. Я ще знаю, як це зайобно врахувати і зробити, тож це дуже класно.

Звуки і музика також попадали в настрій і доповнювали атмосферу. І анімації чудові!

Щодо історії: ви молодці, що не пішли по передбачуваному шляху, який часто буває, коли люди описують токсичні сімейні паттерни, особливо коли рана свіжа - ви не зосередилися лише на негативних сторонах особистості й моментах, коли робили боляче Софі, а зробили баланс хорошого-поганого. Правда, як на мене, пари моментів з більш прямим тиском зі сторони Юліана не вистачало, як на мій смак. Бо так-то чимало людей десь знаходять баланс умовно-творчої чи зовсім не творчої роботи та творчого фрилансу і ще двох-трьох творчих гобі, на які заробляють на тій самій роботі. Тож не прям абсолютно очевидно щодо умов Софі. Але то так, коментар до однієї з трьох історій, бо дві інші не викликали в мене відчуття якоїсь недостатньої розкритості чи сумнівів у правдоподібності.

Пройшла на обидві кінцівки та оцінила, що в обох ластівка-Софі відлітає і звільняється, бо так-то головне в будт-якому разі саме це.

Дуже сподобався візуал. Починаючи з першої сцени у головної героїні така гарна сумочка з принтом.

Багато персонажів, багато емоцій, багато різних костюмів - відчувається скільки роботи пророблено.

Щодо звуку хочу виділити звуки котика - вони навпрочуд приємні. Коли котик хворіє і його звуки сумнішають. :(

Щодо сюжету, історія життєва і відгукується, сподобалася гарна кінцівка, у якій головна героїня не зациклюється на образах, а бачить добре навіть тоді, коли життя важке.

Дякую за гру!

Що ж, це було класно! Арт, музика, текст, UI -усе витримано на доволі гарному рівні. Сюжет хоч і лінійний, однак добре прописаний, як і персонажі та їхні переживання.

У певні моменти здавалося, що тексту занадто багато й хотілося скоріше перейти до іншого вітражу. Дизайн персонажів цікавий, особливо бабуся: її лайнарт чимось схожий на вітраж (із цими золотими та мідними відтінками), що робить гру багатошаровою та опрацьованою до дрібниць.

З того, що можу порадити: додайте більше динаміки в сценах (рухи персонажів), а також більше кат-сцен у вітражах. Видно, що деякі спрайти малювалися з меншим деталізацією (Юліан), але це цілком нормально через стислі терміни.

Загалом враження дуже теплі! Сміливо дороблюйте й подавайте демку цієї гри на конкурси або фестивалі. Чекаю на реліз у Steam!

Хоч і трохи було затягнуто, але мені сподобалося. Персонажі гарно пророблені, особливо бабуся, видно, що вимучений реальний досвід, а не як це часто буває, коли сценаристи просто беруть заїжджені сюжетні тропи.

Музика й арт гарні. Хоча порекомендував би в майбутньому робити спрайти більшими, бо вони здавалися ну дуже малими. 

Уфф.

Вибачте, але тут почну з трамадампінгу, важливого для розуміння: декілька місяців назад я похоронила бабусю, яка довго страждала від деменції; ще одна бабуся, з якою в мене були дуже складні, аб'юзивні стосунки все життя, зараз активно помирає від раку. Коротше кажучи, емоційно це було не найкращим рішенням прочитати вашу гру, АЛЕ я підозрюю, я можу тут надати повний досвіду коментар 😭

Але якщо починати по черзі,

- Все супер красиве. Неймовірна ідея з вітражами, які охоплюють все, від текстбоксу до фонів. Ви писали мені про нашого котика на текстбоксі, але вааш, він виходить закоджений окремим текстбоксом, бо знаходиться і на ньому, і за ним? Я навіть не уявляю, скільки сил та любові було в це все вкладене, як з боку художнього, так і з боку реалізації в коді.

- Окремо тут мені дуже сподобалося, як написаний текст. Як з любов'ю описані вітражі, скло (буквальне та фігуральне, хах), рівномірна кількість як внутрішніх роздумів, так і діалогів. Довга, цілісна картина одніх стосунків. Справжні емоції, дитячі відрізняються від дорослих; реалістичні ситуації, від яких аж погано, тому що так, це було, чи це бачилося, чи про таке знаєш. Хочеться обійняти гг, особливо малу, та не відпускати - і це абсолютно заслуга того, як гра була написана. 

- Бабуся, як центральний персонаж цієї картини, вийшла неймовірно живою людиною. І ці непрості стосунки, вона та Софі. Любов, яку вона має, але вміє показувати тільки жорстко, іноді - жорстоко. Але також і звичайна любов, очевидна любов. І з цим всім, звичайна жорстокість, яку не заслужила дитина. Я знала таких жінок, я впізнаю цей стиль спілкування, цей спосіб показати турботу, чи майже страх проявити м'ягкість. І я маю багато емпатії до її доньки, мати гг, і її початкої репліки, тому що це складно, мати таку матір. Іноді це неможливо, навіть. Загалом, Софі та її матір, особливо на початку - дві страшно реалістичні реакції на доволі тяжке виховання, все ж, аб'юзивне, навіть якщо світлого в спогадах теж багато. 

- Також підкреслю, що репрезентація деменції була... дуже щира. Підозрюю, взята з досвіду, хоча навіть якщо ні, це ніяк не забирає її реалізму. 

А тепер буду трошки... не скажу, що критикувати, скоріше ділитися роздумами, заснованими частково на власних травмах, тому що попри все, це неймовірна гра, це гра, яку я не впевнена, що багато ігор зможуть для мене перестрибути емоційно чи по якості (далі, обережно, спойлери!). Менііі не сподобалося, як побудовані вибори. Сама ідея хороша, збирання по шматочкам свою думку про бабусю, немов вітраж - і кінцівки обидві щемкі, два погляди на ситуацію, що мають місце; але сами вибори в двух з трьох спогадів зводяться до "пробачити бабусю, або звинуватити жінку з деменцією в тому, що вона зробила під час деменції". Я не хочу казати, що вона вбивала кота, за яким вона плакала, що було випадковістю, чи ображатися що вона била вітражі, коли не розуміла, що відбувається, і я не думаю, що туди б пішли думки гг, що явно розуміла, що таке деменція, як воно знищує мозок та особистість, але! Це вибори, які треба зробити хоча б раз, щоб вийти на кінцівку, що подобається мені значно більше більше - де гг пам'ятає любов, але не забуває, і не прощає погане, що сформувало дитячий мозок разом з хорошим, що дитина не мала чути, і не мала переживати. Мабуть, тут головна біда саме в бінарності, яка не підходить настільки складній темі; вибір, що базується на купі спогадів, хороших та поганих, добрих та неймовірно сумних, не може зводитися до того, чи були її дії хорошими чи поганими... вони були і тими, і тими, в різні моменти, в різних ситуаціях, і звертати тільки в одні крайнощі позбавляє нюансів. 

Знову ж, я маю надію, не сприймете це якимось прямо негативом, бо робота неймовірна. Мій топ цього джему, for sure. Я дякую вам за цей досвід, ви мене неіронічно вивели на сльози ❤️

Видно, що старалися. Є цікава механіка, видно, що працювали над беками, та персонажами, гарно пропрацьований UI. Особливо потішив котик, який сидить діалоговому вікні в якихось моментах.

Дивно, що там мало рев'ю, тому що відчуваю, що за візуалкою стояло багато роботи і помітно, що ви намагализя зробити якісний продукт.